Похорон Руслана Зайченка...: bilozerska

bilozerska

Похорон Руслана Зайченка...

Jul 13, 2011 21:05

Сьогодні у Черкасах поховали голову Виконкома УНА-УНСО Руслана Зайченка.
Ну, що тут можна сказати? Хіба що сухі факти.
Відспівували Руслана у храмі Пресвятої Покрови одразу кілька священиків. Людей зібралося біля двох сотень. Десь три чверті з них я добре знаю.
Між іншим, востаннє перед цим я була в Черкасах чотири роки тому - на весіллі Руслана і Лесі, і люди, що зібралися, були майже всі ті самі...

Вперше побачила стареньку маму Руслана. Батько не прийшов - важко хворіє. Чотирирічний Аскольд, синочок Руслана і Лесі, не плакав і тримався мужньо. Про нього дбав то рідний дядько, то бабуся з дідусем, Теліженки, Олесині батьки. Колишня дружина Руслана і доросла дочка переживали не менше.

Біля труни стояли двоє фактурних хлопців в одностроях і на червоних подушечках тримали два ордени Руслана - унсовський "Пустельний хрест" і президентський "За мужність".

Особливо защеміло у мене серце, коли побачила велике фото Руслана, обране близькими для похорону. Руслан у камуфляжі, пов’язці УНСО і з унсовським хрестом на грудях. Це фото робила я, у 2004 році, на порозі будинку архітекторів, де під час Помаранчевої революції знаходився штаб УНСО. А робила я його на прохання Руслана, це була фотосесія з метою справити враження на Лесю, тоді вони ще не були одружені...

Від церкви до цвинтаря - велика відстань, тому частину шляху пройшли довгою ходою, співаючи "Марш УНСО" і "Реквієм", частину їхали транспортом. На цвинтарі коротке прощальне слово сказав голова УНА-УНСО Юрій Шухевич, після нього виступили капітан І рангу Євген Лупаков від КУН і Спілки офіцерів, Георгій Лук’янчук від Української партії, а далі вже казали, хто що хотів - журналіст Наталка Чангулі, теща Руслана художниця Олександра Теліженко, Олександр Сопронюк прочитав свого вірша про самотнього вовка, який, за його словами, подобався Руслану...

Так сталося, що я підійшла прощатись останньою. Далі труну закрили, і поклали згори великий унсовський прапор. Так, накриту прапором, труну і донесли до місця поховання - поруч з Євгеном, старшим сином Руслана... Перед тим, як опустити труну в могилу, прапор зняли. Пролунав військовий салют - три постріли, і всі, знову співаючи унсовський марш, багато хто зі слізьми на очах, кинули у могилу по три жменьці землі.

Упокiй, Господи, душу спочилого раба Твого Руслана і сотвори йому вічную пам’ять...