Люди, обережніше!
Щойно стала свідком, як ледь не загинула людина. Тільки хоч це не прив'язуйте до п'ятниці, 13-го.
Знаєте, весь цей наш вічний поспіх, наше намагання встигнути, коли не встигається, - нічого не варті, коли подумаєш, що могло через це статися.
Потяг "Симферополь-Київ" щойно рушив, набирає швидкість. Проходжу з вагона у вагон і бачу: відкриті двері, у дверях стоїть молоденька провідниця, за потягом біжить жінка років 50.
"Давайте скоріше, що ж ви запізнюєтесь", - провідниця.
Жінка закидає сумку у тамбур, хапається за поручні і пробує застрибнути у вагон. Провідниця за руки щосили тягне її на себе, але сама важить мало, і не втримує, і жінка з криком летить під поїзд. У вузеньку щілину між вагоном і платформою. Як вона кричала!.. Я подумала, що якщо людина так кричить, то вона вже не виживе.
У провідниці виявилась блискавична реакція, вона рве стоп-кран, вилітає чоловік-провідник, вони вистрибують з вагона і вдвох витягають ту жінку, а вона все кричить. Коли провідниця втягує її у вагон, потяг раптом рушає з місця, і вони ледь не падають під потяг усі втрьох. І знову дівчина рве стоп-кран.
Коли жінку нарешті занесли у тамбур, вона була вся брудна, але без видимих ушкоджень. Але у неї був шок - тихо белькотіла щось і нічого не розуміла. Її забрали у купе до пррвідників, дали валідол, але вона ні на що не реагувала. У неї були очі, як у сліпої.
Дівчині-провідниці треба віддати належне - зовні вона залишилася абсолютно спокійною.
Як подумаєш, наскільки всі під Богом ходимо... До речі, саме так, до найменших деталей, багато років тому загинув мій улюблений актор Збігнєв Цибульський.
Люди, плануйте свій час і не запізнюйтесь нікуди! А якщо вже запізнюєтесь - плюньте. Не стрибайте на ходу у потяги, не перебігайте дорогу на червоне світло. Ну їх, тих начальників і ті справи, життя дорожче.
Знаєте, весь цей наш вічний поспіх, наше намагання встигнути, коли не встигається, - нічого не варті, коли подумаєш, що могло через це статися.
Потяг "Симферополь-Київ" щойно рушив, набирає швидкість. Проходжу з вагона у вагон і бачу: відкриті двері, у дверях стоїть молоденька провідниця, за потягом біжить жінка років 50.
"Давайте скоріше, що ж ви запізнюєтесь", - провідниця.
Жінка закидає сумку у тамбур, хапається за поручні і пробує застрибнути у вагон. Провідниця за руки щосили тягне її на себе, але сама важить мало, і не втримує, і жінка з криком летить під поїзд. У вузеньку щілину між вагоном і платформою. Як вона кричала!.. Я подумала, що якщо людина так кричить, то вона вже не виживе.
У провідниці виявилась блискавична реакція, вона рве стоп-кран, вилітає чоловік-провідник, вони вистрибують з вагона і вдвох витягають ту жінку, а вона все кричить. Коли провідниця втягує її у вагон, потяг раптом рушає з місця, і вони ледь не падають під потяг усі втрьох. І знову дівчина рве стоп-кран.
Коли жінку нарешті занесли у тамбур, вона була вся брудна, але без видимих ушкоджень. Але у неї був шок - тихо белькотіла щось і нічого не розуміла. Її забрали у купе до пррвідників, дали валідол, але вона ні на що не реагувала. У неї були очі, як у сліпої.
Дівчині-провідниці треба віддати належне - зовні вона залишилася абсолютно спокійною.
Як подумаєш, наскільки всі під Богом ходимо... До речі, саме так, до найменших деталей, багато років тому загинув мій улюблений актор Збігнєв Цибульський.
Люди, плануйте свій час і не запізнюйтесь нікуди! А якщо вже запізнюєтесь - плюньте. Не стрибайте на ходу у потяги, не перебігайте дорогу на червоне світло. Ну їх, тих начальників і ті справи, життя дорожче.