Якщо ви обертаєтесь у колі творчих людей, можливо, ви до такого звикли. Але я трошки з іншого кола :)
Пам’ятаєте, викладала я пару місяців тому
вірші Василя Кухти? Тоді їх не всі зрозуміли, а мене захоплює оця карбованість і рвучкість його стилю...
Пан Василь знайшов в Інеті мою сторінку і написав мені дуже теплого і вишуканого листа, а вчора від нього прибула бандероль: дві нові книги і... червона рута з Чорногори. На фотографії формату А4.
Це треба таки бути поетом, щоб додуматись до такого подарунку.
* * *
В світі глухім і чулім,
В світі церков й темниць
Три освятити кулі,
Вижати сто пшениць.
У громохкім, як бубон,
Тайнім, як Божий глас,
Двічі коханим бути,
А полюбити - раз.
З чорної сажі, дерті
Світлу сукати нить.
І не вклонятись смерті
Навіть в останню мить.
СУЧАСНА АРИФМЕТИКА
Колись гуцули
рахували гроші
тому гуцули
рахувати вміють
рахує сивий гуцул
(слухаючи телевізор):
...колись ми мали
на двадцять сіл пана... одного
на десять сіл злодія... одного
на п’ять сіл пияка... одного
на три села одну (най си не приказує) курву
йой, які ж ми тепер багаті!
Василь КУХТА