Грузія. Передмова
По третій ночі переступити поріг пустої темної квартири. Таке забуте відчуття, коли не впізнаєш місця, де проводив щонайменше місяці... Ні, я не тут. Фізично - так, але морально - я досі в прекрасних великих горах, від одного погляду на які, хочеться плакати від щастя...
Я знала, що ця поїздка принесе в моє життя великі зміни, це буде новий відрізок, новий початок. Але я навіть уявити не могла, наскільки сильними стануть усі ці фактори.
Я відчувала наближення цих змін. Змін, які виривають тебе із звиклого середовища і кидають в невідоме майбутнє. А потім був великий страх, адже ніколи не знаєш, що чекає на тебе за наступними дверима. У тебе є лише 2 варіанти: глибоко вдихнути і зробити крок вперед, або лишитись на місці, насидженому "надійному" місці.
Було моторошно, було багато питань. Чи правильно усе це? Чи правильно я чиню, відкидаючи рутину, виписуючи на папір мрії, і купуючи квиток на літак?
Тільки ж я - не я, якщо зупиняюсь хоча б на хвилинку. І не зважаючи на страх, я роблю цей крок...
Знаєте, мені навіть стає моторошно, відколи мої бажання здійснюються так швидко: ще з місяць тому я написала тут, що хочу побувати в Грузії, а сьогодні я несподівано для себе сиділа на другому поверсі Жулян і спостерігала, як злітають в небо літаки.
Тут починалось моє щастя. Усе всередині мене раділо, кожен орган, кожна волосинка. Я на правильному шляху. Я важко вірю у все, що відбувається, але я здійснюю чергову мрію. Я лечу до Грузії....
