фотошкола
4 години жахливого сну, щоб прокинутись о 5 ранку. З надією знайти по дорозі автомат з кавою, виходжу чимшвидше з дому. Окрім ранкових прибиральників, на вулиці - ані душі. Усе навколо дихає спокоєм, навіть повітря геть інакше. Давно я не бачила таким своє місто.
Минувши одну четверту шляху, розумію, що забула вдома телефон і сьогодні без нього ніяк. Довелось бігти назад, а звідти - ще швидше бігти в сторону центру. Вимкнулись ліхтарі, десь з темряви замерехтів трамвай, який вчасно довіз мене на Руську. Порохова вежа і дві групи з фотошколи - ми збирались зустріти світанок на лисій горі.
Місцями була крига, але підійнялись швидко та доволі легко. Далі було знимкування світанку, а згодом портретів у місті. А ще було багато позитивних емоцій і цікаві люди.
Я задоволена тим, що досить спонтанно (чи ні?) вирішила піти на курси фотографії (вже вдруге , до речі))). По-перше, я хоч бачу живих людей)))) , по-друге, в мене нарешті з"явилось бажання фотографувати. Коли я повернулась з першого заняття, першим ділом замовила в китайців тросик :) І чому я цього раніше не зробила, якщо так хотіла навчитись фотографувати пейзажі? це швидше риторичне запитання :) Тепер в моїй голові роїться хаос думок і планів, які хочеться впорядкувати і втілити в життя. Ех, як же хочеться робити класні фото)
А ось фото з лінком на альбом із заняття. Щоправда, чим більше я на них дивлюсь - тим менше вони мені подобаються) Коли ж я побачила фото Максима, то зрозуміла, що взагалі ніфіга не зловила виразних емоцій в кадр... зате хоч вперше вийшло спіймати лінійні промені сонця))
Альбом: фотошкола
Минувши одну четверту шляху, розумію, що забула вдома телефон і сьогодні без нього ніяк. Довелось бігти назад, а звідти - ще швидше бігти в сторону центру. Вимкнулись ліхтарі, десь з темряви замерехтів трамвай, який вчасно довіз мене на Руську. Порохова вежа і дві групи з фотошколи - ми збирались зустріти світанок на лисій горі.
Місцями була крига, але підійнялись швидко та доволі легко. Далі було знимкування світанку, а згодом портретів у місті. А ще було багато позитивних емоцій і цікаві люди.
Я задоволена тим, що досить спонтанно (чи ні?) вирішила піти на курси фотографії (вже вдруге , до речі))). По-перше, я хоч бачу живих людей)))) , по-друге, в мене нарешті з"явилось бажання фотографувати. Коли я повернулась з першого заняття, першим ділом замовила в китайців тросик :) І чому я цього раніше не зробила, якщо так хотіла навчитись фотографувати пейзажі? це швидше риторичне запитання :) Тепер в моїй голові роїться хаос думок і планів, які хочеться впорядкувати і втілити в життя. Ех, як же хочеться робити класні фото)
А ось фото з лінком на альбом із заняття. Щоправда, чим більше я на них дивлюсь - тим менше вони мені подобаються) Коли ж я побачила фото Максима, то зрозуміла, що взагалі ніфіга не зловила виразних емоцій в кадр... зате хоч вперше вийшло спіймати лінійні промені сонця))
Альбом: фотошкола