В суботу сіли на хвіст Христі і Максу, які їхали до Стрия - Славського. У Стрию організувався мега-шопінг по секондах. Таким чином у мене з"явились два новеньких пояси за 7 грн і темно-фіолетові джинси.
Заїхали до батьків Макса, де нас моцно нагодували смачними домашніми стравами і цікавими спогадами.
Рушили в Славське, Христя з Максом мали забрати щупи, біпери і лопату. І доки їхали, за вікном втікали засніжені гори, великі хмари і західне сонце. А я лежала на його колінах, слухала пісню Yesterdays і думала, що все, що мені насправді в житті потрібно - це оці гори, вітер, повітря, швидкість, це західне сонце і тепло. Тепло, яке так непомітно з"являється всередині, доки не зігріє тебе повністю і ти помітиш, що воно ось тут, поруч, адже тобі більше не холодно... А решта... решта - байдуже...
Зворотньою дорогою заїхали на Тростян. Тиша, ні душі. Вдихаєш холодне повітря, біжиш до підніжжя, відчуваєш щось особливе. Відчуваєш, власне, той стан ейфорії, який хочеться закарбовувати назавжди...
Сфотографувались з Христею на бугелі. Відкрили сезон, так би мовити)
а потім в машину і темними дорогами додому.... і...
You might fall
You might stand
This whole world inside your hands
You might kill
You will fuss
But in the end there is only us
Shadows dream of better things than this
And the light that love can bring you’ve missed
And it calls for yesterday