2021, підсумок
2021 рік був тяжким, як і кожний рік, що йде одразу за високосним. І це скоріш психологічне та результат збігу обставин. На приклад, під кінець року зійшлися одразу два проєкти, і я розривався між ними та постингом у двох спільнотах, де щоденно має виходити від мене 8 постів. Довелося відмовитися від мандрівки на Magnificon, але пам'ятаючи ті величезні черги, і як «цікаво» вони працюють з медіа, я навіть не шкодую. Певне розчарування прийшло і від Hikari. Я певний час навіть подумував переключитися в 2022 році виключно на великі фести, обходячи малі. Побачимо. Психологічно теж було важко через перевантаження та недосип. Дратувало все: тютюновий дим від сусідів, власна незграбність, якісь слоупоки на дорозі, коли поспішаєш. А поспішати доводилося надзвичайно багато. Також в цьому році мало не вперше в притомному житті я потрапив до лікарні з COVID-19.
І саме тому я вирішив, що живемо один раз. В цьому році вийшло повернутися в Татри, при чому на цей раз я був там сам, без компанії, і я дав ради проїхатися всіма долинами. Гори допомогли подолати всі ті наслідки, котрі переслідували після Ковіду. А також відпочити і відійти від стресу. Гори такі, вони завжди витягують з людини все найгірше і заряджають позитивом.
Також вийшло вискочити на море. Море загалом я не дуже люблю, але прогулянки вздовж берега та лялькові фотосесії - чому б і ні?
Нарешті, відбулася ще одна мандрівка - до Берліну із давнім другом О.Т., з котрим мандрували ще з далекого 2002 року. Це був другий після Праги досвід мешкання в іншій країні на цілий тиждень поза Україною чи Польщею. Німеччина приймала гостинно.
І, нарешті, під самий кінець року я вирішив здійснити дві свої давні мрії - придбати дрім долл, тобто ляльку мрії та побачити Різдвяну Прагу. Дрім долл - це Аліса з алісної серії Ringdoll. Її випустили в 2019 році, і з тої пори періодично моніторив продажі. Вони йшли в'яло, і щось мені підказувало, що розпродаж залишків (за два роки продано лише 13 ляльок, моя була 14-ю, а потім ще хтось придбав одну) відбудеться десь в день мого виходу на пенсію. Тому я вирішив, що немає чого чекати старості, аби потішити себе подарунком. Зібрати ляльку виявилося дещо проблематичним, і мені чомусь здається, що очі я вставив дещо не правильно.
Ну і друга мрія - Різдвяна Прага, була скоріш необхідністю доробити фото для мого проєкту, ніж просто подорож. Я досі не можу напитися - так багато втратив води під час біганини. Але, але...
Я не знаю, яким буде наступний рік. Більше того, я не хочу ані загадувати, ані бажати. Лише дещо планувати і реалізовувати. Не час мріяти в порожнину, час здійснювати мрії прямо сьогодні. Бо завтра може і не наступити.