Чистий звук
Шямісен є одним із символів японської музичної культури, мабуть, найпростішим до освоєння струнним інструментом. То ж не диво, що його охоче використовують навіть японські фолк-рок гурти. І рано чи пізно мало б з'явитися аніме, присвячене саме шямісену та гравцям на ньому. І це - "Чистий звук". Це історія про старшокласника Сецу Савамуру. Після смерті дідуся, відомого в Аоморі гравця на шямісені, він полишає дім і їде до Токіо. Згодом, потрапивши під опіку матері Умеко, він починає важкий шлях у світі гравців на цьому інструменті, де є свої школи, є свої молоді зірки, є свої вчителі і є ті, хто бажав би розкрити секрет старого дідуся.
Загалом, аніме цілком вкладається в типовий музичний спокон (спортивне аніме). Є конкурси, на котрих головний герой мусить перемогти, або не перемагає в силу певних обставин, робить для себе висновки і йде далі. При цьому навколо нього формується команда соратників, група підтримки та противники, котрі кидають йому виклик (навіть якщо йому особисто байдуже, як от Савамурі). Внутрішні протиріччя у самому герої взагалі мало корелюють з тим, що відбувається зовні. В Савамурі бореться бажання відтворити стиль дідуся і виробити свій стиль - це для нього набагато важливіше за перемогу на конкурсі і всі ті пристрасті навколо. Більше того, в Сецу явно прослідковується тенденція до відсторонення від зовнішнього світу і концентрація на собі, і людям часом потрібні надзвичайні зусилля, аби достукатися до нього. Часом видається, що саме під дією обставин на груповому виступі він змушений хоч якось координувати дії своїх співучасників та керувати виступом, хоча насправді це не так. От такий от замкнутий на собі Сецу.
До речі, щодо прихильниць. Хоч декілька дівчат так чи інакше цікавляться грою Сецу, однак стосунки не переходять певної дружньої межі, і серіал не скочується в гаремник, за що авторам велика подяка. Взагалі, сюжет виглядає доволі збалансованим.
Так в чому ж магія "Чистого звуку"? В самому шямісені. Для мене мабуть вперше відкрилося те, що музику шямісену можна сприймати не лише як набір гармонійних послідовностей, але як відображення природних стихій. Раптово виявилося, що музика трьохструнного інструменту може передавати водяну стихію, холодну зимову завірюху чи ніжний вітерець, що підіймає пелюстки квіток сакури... Мабуть, музика і є тим, заради чого варто дивитися цей серіал.
Цікаво, що в самому кінці нам зробили натяк на продовження, і, мабуть, ми ще колись зустрінемося із Савамурою Сецу. А для тих, хто хотів би почути шямісен в дії, хочу порекомендувати гурт Wagakki Band, котрих вважаю одним з найцікавіших представників фольк-рок музики у світі.
Загалом, аніме цілком вкладається в типовий музичний спокон (спортивне аніме). Є конкурси, на котрих головний герой мусить перемогти, або не перемагає в силу певних обставин, робить для себе висновки і йде далі. При цьому навколо нього формується команда соратників, група підтримки та противники, котрі кидають йому виклик (навіть якщо йому особисто байдуже, як от Савамурі). Внутрішні протиріччя у самому герої взагалі мало корелюють з тим, що відбувається зовні. В Савамурі бореться бажання відтворити стиль дідуся і виробити свій стиль - це для нього набагато важливіше за перемогу на конкурсі і всі ті пристрасті навколо. Більше того, в Сецу явно прослідковується тенденція до відсторонення від зовнішнього світу і концентрація на собі, і людям часом потрібні надзвичайні зусилля, аби достукатися до нього. Часом видається, що саме під дією обставин на груповому виступі він змушений хоч якось координувати дії своїх співучасників та керувати виступом, хоча насправді це не так. От такий от замкнутий на собі Сецу.
До речі, щодо прихильниць. Хоч декілька дівчат так чи інакше цікавляться грою Сецу, однак стосунки не переходять певної дружньої межі, і серіал не скочується в гаремник, за що авторам велика подяка. Взагалі, сюжет виглядає доволі збалансованим.
Так в чому ж магія "Чистого звуку"? В самому шямісені. Для мене мабуть вперше відкрилося те, що музику шямісену можна сприймати не лише як набір гармонійних послідовностей, але як відображення природних стихій. Раптово виявилося, що музика трьохструнного інструменту може передавати водяну стихію, холодну зимову завірюху чи ніжний вітерець, що підіймає пелюстки квіток сакури... Мабуть, музика і є тим, заради чого варто дивитися цей серіал.
Цікаво, що в самому кінці нам зробили натяк на продовження, і, мабуть, ми ще колись зустрінемося із Савамурою Сецу. А для тих, хто хотів би почути шямісен в дії, хочу порекомендувати гурт Wagakki Band, котрих вважаю одним з найцікавіших представників фольк-рок музики у світі.