Про кам'яницю U Sladkých
На розі Перштину, Гусової та Їльської вулиць стоїть, здається, не дуже примітна кам’яниця під номером 15. Збудована вона на місці романської, котру перебудували на готичну, потім ренесансову, і, насамкінець, барокову (№15). В давні часи вона належала родині пивоварів та виноробів. Аби привабити клієнтів, пивовари вивішували біля входу хмель. Хоча можна було і не старатися: пиво, що варили в цьому закладі, славилося на всю Прагу. Кажуть на вогник заглядав демон у червоному шарфі.
В XV столітті будівлею володів Ян Кртек (від чого дістав назву U Krtkovců), потім Ян Сладкий (і тут кам’яниця змінила назву на «U Sladkých» («У пивоварів»). Родина Сладких полишила Прагу у 1620 році, їх майно конфіскували, але назва залишилася. Так само, як знак пивоварні - орнамент із хмелю. На розі з XVIII століття прироблена відбійна тумба, котра з одного боку направляла колеса возів у потрібному напрямку, а з другого - захищала ріг кам’яниці. Таких тумб по Старому Місту декілька, під час прогулянки ви напевне побачите якусь іншу.
Можливо, демон у червоному шарфі мав живого прототипа - такого собі жартівника, котрий полюбляв збиткуватися над людьми. І якось він вирішив перекинути стіл на корчмаря, таким чином поставивши його в незручне становище. Але корчмар жарт не оцінив. Він пішов на кухню, і за хвилю повернувся, ховаючи щось за пиною. Підбігши до кривдника, він замахнувся, і хотів було вдарити ножем, але раптово хтось вигукнув якесь дивне слово. Світло згасло, а коли його запалили знову, всі побачили, що хазяїн скам’янів. Так і стояв, висолопивши від зусилля язика. Клієнти розсміялися. Вони витягли бідолагу і поставили на розі вулиці у якості згаданої направляючої фігури. Кажуть, що в той самий момент скам’янів і хміль над дверима.
За іншими переказами в старі часи біля будинків на місці кам’яниці «U Sladkých» стояв стовпчик, котрий розділяв межу, і проїждаючи повз нього карети обтісували його так, що вийшла подоба людини. Вона почала лякати коней, вони сахалися і таким чином не зачіпали стіни будинку. Одрого разу страшна фігура ожила і освідчилася дівчині, котра ходила тут щодня у своїх справах. Дівчина була шокована, але їй сподобалася така несподіванка. Втім, надвечір фігура повернулася до своєї кам’яної подоби. Дівчина ж пішла до монастиря і присвятила своє життя догляду за сліпими людьми.
Існує й третя легенда. Колись в цьому будинку жив один хлопчик, надзвичайно погано вихований. Він сидів у вікні і показував язика всім перехожим. Як батьки не воювали з ним - нічого не допомагало. І от татусь вирішив обдурити хлопця: замовив фігуру з язиком і поставив її акурат під тим вікном, де полюбляв сидіти синок. Люди перестали звертати увагу на малого і той втратив інтерес до своїх жартів. А фігура так і залишилася під будинком, тим більш, що приносила користь.
В середині XIX століття міщани (а серед них і Ян Неруда) приходили пити каву до кав’ярні Чаславського, котру згодом перейменували на «У сокола». Коли виходитимите з вулиці Гусової, не забудьте підняти голову, аби побачити Зигмунта Фрейда. Це справа рук і творчості Давида Черні. В сторону Фрейда дивиться апостол Юда Фаддей, встановлений на фасаді 1697 року.
В XV столітті будівлею володів Ян Кртек (від чого дістав назву U Krtkovců), потім Ян Сладкий (і тут кам’яниця змінила назву на «U Sladkých» («У пивоварів»). Родина Сладких полишила Прагу у 1620 році, їх майно конфіскували, але назва залишилася. Так само, як знак пивоварні - орнамент із хмелю. На розі з XVIII століття прироблена відбійна тумба, котра з одного боку направляла колеса возів у потрібному напрямку, а з другого - захищала ріг кам’яниці. Таких тумб по Старому Місту декілька, під час прогулянки ви напевне побачите якусь іншу.
Можливо, демон у червоному шарфі мав живого прототипа - такого собі жартівника, котрий полюбляв збиткуватися над людьми. І якось він вирішив перекинути стіл на корчмаря, таким чином поставивши його в незручне становище. Але корчмар жарт не оцінив. Він пішов на кухню, і за хвилю повернувся, ховаючи щось за пиною. Підбігши до кривдника, він замахнувся, і хотів було вдарити ножем, але раптово хтось вигукнув якесь дивне слово. Світло згасло, а коли його запалили знову, всі побачили, що хазяїн скам’янів. Так і стояв, висолопивши від зусилля язика. Клієнти розсміялися. Вони витягли бідолагу і поставили на розі вулиці у якості згаданої направляючої фігури. Кажуть, що в той самий момент скам’янів і хміль над дверима.
За іншими переказами в старі часи біля будинків на місці кам’яниці «U Sladkých» стояв стовпчик, котрий розділяв межу, і проїждаючи повз нього карети обтісували його так, що вийшла подоба людини. Вона почала лякати коней, вони сахалися і таким чином не зачіпали стіни будинку. Одрого разу страшна фігура ожила і освідчилася дівчині, котра ходила тут щодня у своїх справах. Дівчина була шокована, але їй сподобалася така несподіванка. Втім, надвечір фігура повернулася до своєї кам’яної подоби. Дівчина ж пішла до монастиря і присвятила своє життя догляду за сліпими людьми.
Існує й третя легенда. Колись в цьому будинку жив один хлопчик, надзвичайно погано вихований. Він сидів у вікні і показував язика всім перехожим. Як батьки не воювали з ним - нічого не допомагало. І от татусь вирішив обдурити хлопця: замовив фігуру з язиком і поставив її акурат під тим вікном, де полюбляв сидіти синок. Люди перестали звертати увагу на малого і той втратив інтерес до своїх жартів. А фігура так і залишилася під будинком, тим більш, що приносила користь.
В середині XIX століття міщани (а серед них і Ян Неруда) приходили пити каву до кав’ярні Чаславського, котру згодом перейменували на «У сокола». Коли виходитимите з вулиці Гусової, не забудьте підняти голову, аби побачити Зигмунта Фрейда. Це справа рук і творчості Давида Черні. В сторону Фрейда дивиться апостол Юда Фаддей, встановлений на фасаді 1697 року.