Празькі легенди. Дім "У золотої криниці"
Є в Празі на розі Карлової та Семінаржської дім «У золотої криниці». Старі люди кажуть, що колись в цьому будинку дійсно була криниця. А на дні її, як присвітити, щось поблискувало. І якось одна служниця перехилилася, аби добре розгледіти, та й впала вниз. Як її витягували, то випадком зачепили цеглину в боковій стінці. І як посипалися золоті дукати! Власник того будинку дуже зрадів, оновив, розбудував його. Але по ночам внадився ходити привид служниці. Він все плакав та хлюпав, немов брів по воді.
Один з нащадків того власника був страшенно жадібним. Він здавав кімнати за неймовірними цінами. І якось поселилася в нього одна багата іспанська родина: ідальго та його дружина. Золото вони мали аж з самого Нового Світу. Жадібний господар зі слугами напав на них вночі та стяв обом голови. Тіла закопав в підвалі в одному кутку, золото - в другому, а голови викинув до річки Влтави.
Ще через якихось кілька років в тому домі оселився кондитер. Робив він страшенно смачні пряники в різних формах. То ялиночки, то серця, то конячини, то зірочки, то солдатики. Одні приправляв медом, інші маком, треті - спеціями східними. Знав він і про привидів в цьому домі - лицаря іспанського і його дружини. І вирішив він заробити на легенді - такий собі маркетинговий хід. Раз - і готові пряники у вигляді ідальго та його дружини. Поставив до печі, спік, полишив холонути на ніч.
А на ранок хтось перетолок всю випічку. І на другу ніч то повторилося. Вирішив кондитер підстерігти шкідника. І побачив він, як привиди розбишакують в його майстерні.
- Нє, каже, хлопці та дівчата, так діла не буде. Чого це ви мої пряники товчете!
- Добрі ти пряники зробив, але голови не такі, як в нас. Полишимо тебе, господаре, як голови їм наші приробиш. І то хутчіш, до світанку! Ось вони, голови наші, з ріки виловили.
Що робити - всівся кондитер, за діло. І перед світанком були готові два пряники: ідальго і його дружини. Обличчя вийшли надзвичайно точні, але сумні. Зраділи привиди, забрали пряники:
- Ось тепер ми вільні. Дякуємо тобі, майстре. Піди ж в підвал і знайди там тіла наші і поховай. А навпроти буде наше золото. Тепер воно твоє.
Виконав кондитер прохання привидів. Викопав тіла та поховав на цвинтарі. А на золото купив будинок на Ринку і відкрив найкращу в Празі кондитерську.
А в домі цьому в XVII ст. мешкав папський нунцій Спінеллі. Він полюбляв сидіти на кріслі, прикрашеному червоним сукном.
Дім прикрашено скульптурами захисників Праги від чуми, що найшла на місто в 1714 році: св. Ігнація, св. Францішка Ксаверського і св. Розалії. Нижче коло зірки св. Вацлав і св. Ян Непомуцький. А ще нижче - св. Рох з собакою і св. Себастьян. Ліпнину ту замовили Ян Версер і Ганна Сабіна.
http://prahafx.ru/dom/karlova.htm
Один з нащадків того власника був страшенно жадібним. Він здавав кімнати за неймовірними цінами. І якось поселилася в нього одна багата іспанська родина: ідальго та його дружина. Золото вони мали аж з самого Нового Світу. Жадібний господар зі слугами напав на них вночі та стяв обом голови. Тіла закопав в підвалі в одному кутку, золото - в другому, а голови викинув до річки Влтави.
Ще через якихось кілька років в тому домі оселився кондитер. Робив він страшенно смачні пряники в різних формах. То ялиночки, то серця, то конячини, то зірочки, то солдатики. Одні приправляв медом, інші маком, треті - спеціями східними. Знав він і про привидів в цьому домі - лицаря іспанського і його дружини. І вирішив він заробити на легенді - такий собі маркетинговий хід. Раз - і готові пряники у вигляді ідальго та його дружини. Поставив до печі, спік, полишив холонути на ніч.
А на ранок хтось перетолок всю випічку. І на другу ніч то повторилося. Вирішив кондитер підстерігти шкідника. І побачив він, як привиди розбишакують в його майстерні.
- Нє, каже, хлопці та дівчата, так діла не буде. Чого це ви мої пряники товчете!
- Добрі ти пряники зробив, але голови не такі, як в нас. Полишимо тебе, господаре, як голови їм наші приробиш. І то хутчіш, до світанку! Ось вони, голови наші, з ріки виловили.
Що робити - всівся кондитер, за діло. І перед світанком були готові два пряники: ідальго і його дружини. Обличчя вийшли надзвичайно точні, але сумні. Зраділи привиди, забрали пряники:
- Ось тепер ми вільні. Дякуємо тобі, майстре. Піди ж в підвал і знайди там тіла наші і поховай. А навпроти буде наше золото. Тепер воно твоє.
Виконав кондитер прохання привидів. Викопав тіла та поховав на цвинтарі. А на золото купив будинок на Ринку і відкрив найкращу в Празі кондитерську.
А в домі цьому в XVII ст. мешкав папський нунцій Спінеллі. Він полюбляв сидіти на кріслі, прикрашеному червоним сукном.
Дім прикрашено скульптурами захисників Праги від чуми, що найшла на місто в 1714 році: св. Ігнація, св. Францішка Ксаверського і св. Розалії. Нижче коло зірки св. Вацлав і св. Ян Непомуцький. А ще нижче - св. Рох з собакою і св. Себастьян. Ліпнину ту замовили Ян Версер і Ганна Сабіна.
http://prahafx.ru/dom/karlova.htm