ЖЮНЕДА...

[batacat]

Побували з Ліною та Костем в Жюнеді, на святі черева Cassola de Tros, де сотня команд варить свою страву, як це робили колись селяни, коли працювали в полі і не мали часу вертатись в село на обід, а власне на дровах і у великій глиняній пательні. Потім журі мусить скуштувати всі ті наїдки і назвати переможця.  Готується така страва з свиних реберець, сала, свіжих ковбасок та кров'янки, солодкого перцю, цибулі, часнику, баклажанів, бараболі та равликів на оливковій олії. Отже, коли ми приїхали в село скрізь вже шкварчало і шипіло, а запахи майбутніх смаколиків провокували активне слиновиділення, проте у Франсеска, нашого друга з Жюнеди, ще й кінь не валявся, хіба що вже був розведений вогонь, але ми одразу засукали рукави і почали різати, чистити, варити і смажити. Як виявилося, наша пательня була найбільша з усіх ста двадцяти конкурсантів і з неї можна було нагодувати двадцять дебелих дядьків.





потім ми це намагались героїчно з'їсти, але нам така звитяга не по силах і доїдали наступного дня після прогулянки місцевими ярами та горбами.