пробігаючи повз
Відчуття НР, що наближається не має від слова зовсім. Сніг розтанув і навряд чи встигне випасти до 31го, кожен день якісь сумні звістки-новини, а ще я мабуть перенервувала коли хворіла мама, а малий ніяк не міг вичухатись від вірусяки, яким нагородила його бабуся, кароч, якось воно зара все зибко і непередбачувано. Треба шось думати про святковий стіл, робити закупки, прибирати в хаті, а мені навіть на вулицю виходити не хочеться. І наче все добре, ну окрім того, що у нас в домі накрилася водна помпа і ми про це дізнались лише приїхавши на вихідні, як результат води - нема, та ще й миші вночі гасають за стінами як коні на пасовищі, карочі романтика життя. Я вже якось заїкнулась чоловікові, шо не хочу з ними ночувати сама одна із малим, не те шоб я боялась мишей, але коли вночі постійно десь шось шкребеться та гупає, не дуже комфортно і приємно. Холодно їм, мля....
А у кішки натомість почалась весна, верещить днями і ночами нон стоп, чим зводить усю сім*ю з розуму і якщо раніше я була категорично проти операції, то зара я починаю розуміти, шо це вітальне питання виживання її у нашому домі. Наскільки вже у мене довгий і товстий дзен, а і я часом не витримую і жену від себе нав*язливе бажання викинути її з балкону, брррр. Самій соромно.
А у кішки натомість почалась весна, верещить днями і ночами нон стоп, чим зводить усю сім*ю з розуму і якщо раніше я була категорично проти операції, то зара я починаю розуміти, шо це вітальне питання виживання її у нашому домі. Наскільки вже у мене довгий і товстий дзен, а і я часом не витримую і жену від себе нав*язливе бажання викинути її з балкону, брррр. Самій соромно.