думки вголос

Dec 14, 2016 10:13

От що я навряд чи коли зможу зрозуміти так це чому так багато новоспечених мам починає крити і торкати настільки, що вони одразу після народження свого первістка, первістка вать машу, одразу біжать заводити спеціальний блог присвячений свому материнству. Не звичайну днявочку типу жж, ні інстаграмчик, ні фб стрічку, а повноцінний сайт, нехай і зкльопаний із шаблону. Ну нехай би, кожен божеволіє вміру своїх можливостей, але б ну писали б вони там шось цікаве та унікальне, так жеж ні усі пишуть про одне і те саме і подається всьо то під соусом неабиякої важливості та унікальності. А по суті одне і те саме, у всіх одне і те саме, але підноситься вся ця інфа як першовідкриття в гісторії материнства. Мабуть немає нічого смішнішого і сумнішого за маму однієї дитини, бо, мені здається мами двох і трьох дітей є більш виважинішими і вже не полізуть у бій бризкати піною з рота доводячи свою єдину правильну думку, у них, принаймні на це може, банально, не вистачати часу. Сама буваю часто доволі категоричною, але як показує практика, більше користі буває пройти повз або почитати книжку, попити кави, в кожного свій досвід і своя карма, і від того шо я влізу до когось зі своїми думками та порадами навряд чи шось змінить, лише зіпсує настрій обом сторонам. Але пост був зовсім не про те, взагалі хотілось написати шо я дещо втомилась від мамських спільнот, від тисячних записів про прикорм та гв, про сон та щеплення. Іноді кортить поговорити з людьми далекими від усіх цих питань, ех....Але поки сидиш у декреті, знайти їх дуже важко. Усі бездітні наче просто викреслили мене зі списків своїх контактів, часто бояться лишній раз написати або подзвонити (мій дн став дуже показовим у цьому плані), я впринципі не ображаюсь, сама такою була, але самотність часом наздоганяє. А найбільший парадокс полягає у тому, що частіше за все мене згадують друзі чоловічої статі, ніж жіночої, для бездітних подруг я просто зникла як різновид особистості, ну що поробиш у мене завжди були проблеми у спілкуванні з жіноцтвом і я думаю вже пізно змінювати свої звички.

думки вголос, життя як воно є, малий

Previous post Next post
Up