****
Вчора був ну дууууже дивний день. Та ще й свято захисника вітчизни. Ми поїхали в гості до двохмісячної Міри та її вельмишановних батьків, але вже біля під*їзду зауважили сусідський наполовину згорівший автомобіль. Неприємне видовище і неочікувана знахідка, адже ми не чули ні сирен пожежників, ні звуків вибуху чи пожежі, а напередодні я взагалі паркувалась не так далеко від того місця, бо іноді не маю змоги із малим відвозити авто прямо на стоянку і за мене че робить чоловік. Шо там сталося, займання чи підпал ми допоки так і не дізнались.
По дорозі у гості благополучно застрягли у двох корках та провтикали необхідний поворот на мосту Патона, тож довелось їхати через Південний, до того часу несподівано скінчився бензин, довелось підзаправитись. По приїзді вигрузили возик із малим і доєднались до друзів, що гуляли набережною, але наприкінці прогулянки нас знов спіткав екшн. Просто на наших очах якийсь чолов*яга надумався жбурляти камінням по вікнам припаркованої біля берега тачки. Добре двічі двбанувши по боковому склу зі строни водія він вже намірився тікати, але тут його зловили наші чоловіки. Знаю, це був єдиний можливий вихід із ситуації, але кожного разу коли шось подібне трапляється я ніяковію і починаю сильно переживати. Нас із дітьми відправили далі дихати свіжим повітрям, а самі лишились розбиратись і чекати поліцію. Все діло заняло кілька годин за чей час ми встигли намотати нормальне коло по Березнякам, я вперше за кілька років побувала біля озера Тельбін, навіть трошки на ностальгію прошибло. Поки гуляли подрузі зателефнував батько і розповів, що до них на дачу вліз грабіжник, але через те шо брати на місці було нічого, він просто насмажив собі картопельки з цибулькою, перекусив та пішов геть...його зловили у третьому домі, але враховуючи незначну кількість збитків завдану господарствам просто погрозили пальцем, і відпустили на волю. ноу комментс.
Але повернімось до розбитого вікна. Коли все розрулилось виявилось, що чолов*яга був звичайним п*яним безхатьком із Криму, котрий чомсь занудьгував і вирішив пошкодити чуже майно, част фор фан, як то кажуть. До того ж з*ясувалось, що постраждала автівка належить громадянинові Канади. А саме сумне те, що жартівникові за його розваги нічого особливого не змогли вписати. Сказали, по закону аби посадити має бути збиток не менш ніж на 125 тисяч гривень, а так він має лише час від часу ходити на поклін до дільничного, але, звісно, ніхто то робити не буде. Вдягли кайданки і повезли до відділку. Фініш.
Після відвідин мали встигнути заскочити ще у два місця, але заїхавши до центру, після півгодинного микання по заторам і глухим кутам плюнули і повернулись домки. Святковий день у місті часом ще гірше за буденний. Я для себе вже давно і напевне вирішила, що з машиною у ту гущ більше ні ногою.
По дорозі у гості благополучно застрягли у двох корках та провтикали необхідний поворот на мосту Патона, тож довелось їхати через Південний, до того часу несподівано скінчився бензин, довелось підзаправитись. По приїзді вигрузили возик із малим і доєднались до друзів, що гуляли набережною, але наприкінці прогулянки нас знов спіткав екшн. Просто на наших очах якийсь чолов*яга надумався жбурляти камінням по вікнам припаркованої біля берега тачки. Добре двічі двбанувши по боковому склу зі строни водія він вже намірився тікати, але тут його зловили наші чоловіки. Знаю, це був єдиний можливий вихід із ситуації, але кожного разу коли шось подібне трапляється я ніяковію і починаю сильно переживати. Нас із дітьми відправили далі дихати свіжим повітрям, а самі лишились розбиратись і чекати поліцію. Все діло заняло кілька годин за чей час ми встигли намотати нормальне коло по Березнякам, я вперше за кілька років побувала біля озера Тельбін, навіть трошки на ностальгію прошибло. Поки гуляли подрузі зателефнував батько і розповів, що до них на дачу вліз грабіжник, але через те шо брати на місці було нічого, він просто насмажив собі картопельки з цибулькою, перекусив та пішов геть...його зловили у третьому домі, але враховуючи незначну кількість збитків завдану господарствам просто погрозили пальцем, і відпустили на волю. ноу комментс.
Але повернімось до розбитого вікна. Коли все розрулилось виявилось, що чолов*яга був звичайним п*яним безхатьком із Криму, котрий чомсь занудьгував і вирішив пошкодити чуже майно, част фор фан, як то кажуть. До того ж з*ясувалось, що постраждала автівка належить громадянинові Канади. А саме сумне те, що жартівникові за його розваги нічого особливого не змогли вписати. Сказали, по закону аби посадити має бути збиток не менш ніж на 125 тисяч гривень, а так він має лише час від часу ходити на поклін до дільничного, але, звісно, ніхто то робити не буде. Вдягли кайданки і повезли до відділку. Фініш.
Після відвідин мали встигнути заскочити ще у два місця, але заїхавши до центру, після півгодинного микання по заторам і глухим кутам плюнули і повернулись домки. Святковий день у місті часом ще гірше за буденний. Я для себе вже давно і напевне вирішила, що з машиною у ту гущ більше ні ногою.