(no subject)

Feb 01, 2009 23:35

гадаю, вам вже трохи приїлися мої стагнаційні коряві віршики, тому вирішив написати щось прозою, і розкрити якусь одну з моїх думок. Сьогодні, я спробую звернути увагу на досить дивні тенденції, які я помічаю, і які власне для мене є зовсім невтішними. Вони стосуються таких понять як еліта, а отже, і нація.
При вступі до могилянки, коли всі сцяли кипятком від пана Брюховецького, я сидів і з великим скепсисом та засаленим коротким волоссям на це все дивився і плювався собі, казав: тут 80 відсотків село, а все решта так собі. Але тоді у зовсім іншій тональності контрапунктом мені лунав на весь КМЦ гнусавий голос В"ячеслава Степановича: ви, любі дітки, еліта нації, і я впевнений на сто відсотків, що серед вас майбутній президент україни. На що зал розривався бурними оваціями розриваючись в екстасисі від самозахоплення.
Ну от, пройшло три роки, хто куди, що куди, всі дорослі, самосвідомі і так далі. Але я наприклад все ще не відчуваю себе елітою. І мабуть ніколи не буду. Бо зараз на кожному кроці я зустрічаю такі мною виплекані і вилелеєні ідеї, якими кидаються і реалізують запросто так. Це дратує. і так само як мене зараз дратує це писати. ТОму нехай це буде просто примітка а не якась аналітика чи ще шось. Адіос!
Previous post Next post
Up