Бездоганна репутація. (Котяча історія)
Кіт з’явився цього року. Він вигнав всіх інших котів, в тому числі ласкового та одночасно безпардонного Киш-киша. “Киш-кишем” великого чорно-білого кота ми прозвали за те, що волаєш йому “КИШ” він навпаки лізе ще щільнійше. Здихатися Киш-киша можна було хіба що нагодувавши його до відвалу. І все одно він займав позицію десь недалеко в холодку, щоб його могли погладити та почухати.
Наш новий знайомий має абсолютно класичну строкату шкіру дикого дворового кота. Але ж манери! Ви чули, що в котів часто втілюються джентельмени? Ну ви ж в курсі про реінкарнацію? Так отож.
Наш новий кіт був втіленням статечного та незалежного джентельмена з високою долею самоповаги та снобізму. Він ніколи не вимагав поїсти. Скоріше він приходив, казав всім “How do you do” з гарно поставленим оксфордським акцентом, а після цього сидів з абсолютно незалежним виглядом. Через деякий час їдло йому виносили і він спочатку обнюхавши приймався статечно до трапези. При цьому іноді він дозволяв себе почухати за вушком, або трошки, на відстані погладити. Про те, щоб дозворлити взяти себе на руки не може йти навіть і мови - хіба може джентельмен дозволити щоб його тягали та тискали? Звичайно ж ні!
Кіт дуже полюбляв приходити на наш вечірній Journal club - це коли після робочого дня ми збираємося разом на вулиці і хтось з нас розповідає нещодавно прочитану наукову статтю. Потім ми обговорюємо які перспективні питання може допомогти вирішити те чи інше дослідження в галузі екології, та проблематику, яка разом із цим виникає. Так от кіт приходив взяти участь та тихенько послухати в куточку нашу полеміку, сам в полеміку ніколи не вступав, але зберігав вигляд всезнаючого метра.
Якось під час розборки рапанів Маріша (чи Ксюша), потягнулася погладити кота, який як раз чинно проходив повз нашу польову лабаротарію. Кіт тут же відстрибнув одночасно всіма чотирмя лапами, та подивився абсолютно нищівним поглядом. “Хіба я давав дозвіл торкатися мене брудними після рапани руками?” - казав його обурений погляд.
А зараз власне про репутацію. Якось Кся, після тривалого трудового дня, випивши вина заявила: “Я горіховка!”. Горіховка, вона ж Nucifraga caryocatactes це стара назва птахи з родини Вранових - кедровки, гарна така птаха...
І от Ксю мені і каже: “Я Горіховка із бездоганною репутацією”. А, враховуючи, що до того я взагалі не спілкувався з горіховками, то, в неї дісно бездоганна репутація, як для горіховки!
І, як мені після цього класифікувати новго КОТА? Тільки як КОТА ІЗ БЕЗДОГАННОЮ РЕПУТАЦІЄЮ!
Кіт повністю виправдовував свій статус. І тоді Маріша сказала: “Давайте назвем його КСЯ-2, адже він такий же бездогаанний як і Кся, яка є Горіховкою”.... Вам, мій любий читач складно зрозуміти, чому це так... Насправді, мені теж.
Тим не меньш, Пан Кіт мав отримати нове імʹя. Отже Coupe de Grace був за мною.
- АРТАКСЕРКС!!!!
- Ти в змозі вимовити таке ще раз? - здивувалася Маріша.
- Авжеж можу - беззаперечно заявив я.
Отже Кіт отримав від мене нове імʹя.
І, раптом, замість того, щоб плекаючи пиху свого імʹя зберігати спокій, він поперся мені під ноги, коли я пішов зливати рапанячий слим!!! Артаксеркс чомусь вирішив що це я йому несу щось вишукане поїсти, коли я почав зливати слим із рапанів, перед тим як їх готувати. Слим у рапанів дуже густий, навіть коли його розведеш водою та оцтом. І от цей слим з оцтом та сіллю полився прямо на Артаксеркса!
Артаксеркс потім зі мною день не розмовляв. Слим із водою на його розкішне хутро!
Так було підмочено одну з самих найчистіших репутацій в цій Країні!
1 жовтня 2012 р. Кара-Даг, Крим, Україна.
Наш новий знайомий має абсолютно класичну строкату шкіру дикого дворового кота. Але ж манери! Ви чули, що в котів часто втілюються джентельмени? Ну ви ж в курсі про реінкарнацію? Так отож.
Наш новий кіт був втіленням статечного та незалежного джентельмена з високою долею самоповаги та снобізму. Він ніколи не вимагав поїсти. Скоріше він приходив, казав всім “How do you do” з гарно поставленим оксфордським акцентом, а після цього сидів з абсолютно незалежним виглядом. Через деякий час їдло йому виносили і він спочатку обнюхавши приймався статечно до трапези. При цьому іноді він дозволяв себе почухати за вушком, або трошки, на відстані погладити. Про те, щоб дозворлити взяти себе на руки не може йти навіть і мови - хіба може джентельмен дозволити щоб його тягали та тискали? Звичайно ж ні!
Кіт дуже полюбляв приходити на наш вечірній Journal club - це коли після робочого дня ми збираємося разом на вулиці і хтось з нас розповідає нещодавно прочитану наукову статтю. Потім ми обговорюємо які перспективні питання може допомогти вирішити те чи інше дослідження в галузі екології, та проблематику, яка разом із цим виникає. Так от кіт приходив взяти участь та тихенько послухати в куточку нашу полеміку, сам в полеміку ніколи не вступав, але зберігав вигляд всезнаючого метра.
Якось під час розборки рапанів Маріша (чи Ксюша), потягнулася погладити кота, який як раз чинно проходив повз нашу польову лабаротарію. Кіт тут же відстрибнув одночасно всіма чотирмя лапами, та подивився абсолютно нищівним поглядом. “Хіба я давав дозвіл торкатися мене брудними після рапани руками?” - казав його обурений погляд.
А зараз власне про репутацію. Якось Кся, після тривалого трудового дня, випивши вина заявила: “Я горіховка!”. Горіховка, вона ж Nucifraga caryocatactes це стара назва птахи з родини Вранових - кедровки, гарна така птаха...
І от Ксю мені і каже: “Я Горіховка із бездоганною репутацією”. А, враховуючи, що до того я взагалі не спілкувався з горіховками, то, в неї дісно бездоганна репутація, як для горіховки!
І, як мені після цього класифікувати новго КОТА? Тільки як КОТА ІЗ БЕЗДОГАННОЮ РЕПУТАЦІЄЮ!
Кіт повністю виправдовував свій статус. І тоді Маріша сказала: “Давайте назвем його КСЯ-2, адже він такий же бездогаанний як і Кся, яка є Горіховкою”.... Вам, мій любий читач складно зрозуміти, чому це так... Насправді, мені теж.
Тим не меньш, Пан Кіт мав отримати нове імʹя. Отже Coupe de Grace був за мною.
- АРТАКСЕРКС!!!!
- Ти в змозі вимовити таке ще раз? - здивувалася Маріша.
- Авжеж можу - беззаперечно заявив я.
Отже Кіт отримав від мене нове імʹя.
І, раптом, замість того, щоб плекаючи пиху свого імʹя зберігати спокій, він поперся мені під ноги, коли я пішов зливати рапанячий слим!!! Артаксеркс чомусь вирішив що це я йому несу щось вишукане поїсти, коли я почав зливати слим із рапанів, перед тим як їх готувати. Слим у рапанів дуже густий, навіть коли його розведеш водою та оцтом. І от цей слим з оцтом та сіллю полився прямо на Артаксеркса!
Артаксеркс потім зі мною день не розмовляв. Слим із водою на його розкішне хутро!
Так було підмочено одну з самих найчистіших репутацій в цій Країні!
1 жовтня 2012 р. Кара-Даг, Крим, Україна.