Додому!

Apr 17, 2009 09:59

Люблю потяги, літаки (хоч ніколи й не літала), автобуси міжміського сполучення.
Якщо ти вже там, то можеш певну кількість годин сидіти і дивитися в стелю, читати, думати про що завгодно, мріяти... і якщо тобі раптом подзвонять з роботи і скажуть, що ти потрібна, бо немає кому з Президентом в Яготин поїхати, то можна чесно сказати: вибачте, я в дорозі... на жаль, нічим не можу допомогти. І нехай хоч переворот в країні, а я собі їду додому і дивлюся в стелю. І нічого не роблю! І нічого не пишу! І ні з ким не домовляюся про зустріч! І не думаю над темами свіжих матеріалів. І не планую нічого на завтра. І не шукаю вільну хвилину, щоб комусь подзвонити, БО НЕМАЄ ТУТ ЗВ'ЯЗКУ!
Головне - встигнути на потяг. Будь-якою ціною зробити всю роботу, яку мені дали. А тоді бігти ламаючи ноги. Бігти так, щоб у грудях пекло, бо зачасто дихаю. Бігти так, щоб щелепи боліли біля вух. Лиш би сісти у той вагон, в
якому 5 годин дивитимуся в стелю. Там час зупиниться. Там буде мені щастя.

Я ЇДУ ДОДОМУ! ВСІ ЧУЛИ??!! НАРЕШТІ Я ЇДУ ДОДОМУ!!!

думки, дім

Previous post Next post
Up