Про книжки для малят, або Чи завжди читати кориcно?
((Сестра написала в газетку про наболіле))
Що пропонують українські видавництва нашим дітям? Наскільки відповідально ставляться вони до своєї справи? Щоб відповісти на ці запитання, пропоную разом погортати деякі сучасні дитячі видання.
Придбавши не одну дитячу книгу, переконалася: найкраще купувати видання відомих, перевірених читачами і критиками видавництв. Проте, як виявилося, ймовірність помилитися існує навіть у такому випадку. Читаючи синові «Твою математику» Олени Рєпніної, що вийшла друком у видавництві «Грані-Т» (Київ), з’ясувала, що: «Два і три - це ті ж чотири! Мурчик теж це знає». До Мурчика у мене жодних претензій немає, а от авторку, обох коректорів і літературного редактора хотіла б запитати: чи не отримали вони, бува, якусь премію за таке глобальне відкриття у математиці? Проте насправді, як стверджують психологи, усе серйозно, бо навіть таку, здавалося б, незначну помилку в книжці дуже важко пояснити дитині, яка беззаперечно вірить кожному надрукованому слову.
Від математики перейдемо до читання. Щоб вивчити літери і навчити малюка читати, видавці пропонують чимало різноманітних абеток і буквариків, тож вибрати справді нелегко. Нещодавно потрапив мені до рук «Букварик для дошкільнят» Ірини Гончаренко (Харків: «Промінь»). Звичайно, безпідставно було очікувати від книги, у якій навіть адреса видавництва написана з помилкою, чогось хорошого, проте, як кажуть, надія помирає останньою. Тож читаю. Русизми чи не на кожній сторінці (мамочка, любима, удіта (замість одягнена), луна (замість місяць), спіле (замість стигле) тощо), неправильне наголошення слів (плутАти, зврІв). А далі ще такі «перли»: «Ла-ла-ла - В ступі баба торохтілА» ; «Со-со-со - Хвостик, ніби колесО»; «Ка-ка-ка - Край ставка»; «Пі-пі-пі - Покажи її на мапІ». Вершиною письменницької «майстерності», як на мене, стала створена за народними мотивами загадка:
Куй, куй чобіток!
Подай, бабо, молоток.
Треба коней підкувати
Та й Андрійка погойдати.
Байда-да, гойда-да,
Добра в коника ____
Через невдалу риму відгадати її досить складно. Принаймні усі відгадки, які спадають мені думку, до літературної мови не належать, тож навряд чи вони прийнятні для такого видання.
Додавши до описаного вище недбале поліграфічне виконання і не завжди вдале і доречне художнє оформлення, маємо досить рентабельне видання. Адже без зайвих витрат, видавці одержали непогані прибутки - яскрава палітурка і невисока ціна зробили свою справу. Хоча, як на мене, на таких книгах потрібно ставити гриф «небезпечно».
Ще одна книга, різновиди якої є чи не у кожній дитячій бібліотечці, - ілюстрована «Енциклопедія малюка» (Харків: «Пегас»). Як зазначається в анотації, видання має на меті наочно познайомити дитину з речами, що її оточують, рослинами, тваринами - сучасними і тими, які населяли нашу планету у давнину. Гортаючи книгу, дивуюся: виявляється маленький українець повинен знати, хто такі тапір, горенук, бабіруса, відрізняти кархародонтозавра від кріолофозавра (динозаврам у книзі присвячено аж 4 сторінки), мулистого стрибуна від нільського многопера… Чи не занадто для дошкільняти? А де ж кози, вівці, індики, звичні для нас прісноводні риби?
На жаль, таких видань на полицях книжкових магазинів і яток дуже багато, тож схожі приклади можу наводити ще довго. Нині видання літератури для дітей - справа вельми прибуткова. Деякі видавництва у гонитві за швидкими прибутками поставили її на потік, при цьому вони не беруть до уваги ні видавничі стандарти, ні державні санітарні норми і правила, в яких чітко зазначені основні вимоги до дитячих видань, ні навіть здоровий глузд. Ніякої цензури на шляху книги до маленького читача зараз також не існує. Все залежить від вдалої рекламної кампанії, яскравої палітурки, смаків та уподобань продавців і, звичайно, від нас, батьків. Тож у ситуації, коли деякі автори і видавництва просто забули, що не лише виробляють товар, але й виховують майбутнє покоління українців, саме батькам доводиться вирішувати, чи стане книга найкращим товаришем і хорошим вчителем малюка.
Оксана Банкова.
Що пропонують українські видавництва нашим дітям? Наскільки відповідально ставляться вони до своєї справи? Щоб відповісти на ці запитання, пропоную разом погортати деякі сучасні дитячі видання.
Придбавши не одну дитячу книгу, переконалася: найкраще купувати видання відомих, перевірених читачами і критиками видавництв. Проте, як виявилося, ймовірність помилитися існує навіть у такому випадку. Читаючи синові «Твою математику» Олени Рєпніної, що вийшла друком у видавництві «Грані-Т» (Київ), з’ясувала, що: «Два і три - це ті ж чотири! Мурчик теж це знає». До Мурчика у мене жодних претензій немає, а от авторку, обох коректорів і літературного редактора хотіла б запитати: чи не отримали вони, бува, якусь премію за таке глобальне відкриття у математиці? Проте насправді, як стверджують психологи, усе серйозно, бо навіть таку, здавалося б, незначну помилку в книжці дуже важко пояснити дитині, яка беззаперечно вірить кожному надрукованому слову.
Від математики перейдемо до читання. Щоб вивчити літери і навчити малюка читати, видавці пропонують чимало різноманітних абеток і буквариків, тож вибрати справді нелегко. Нещодавно потрапив мені до рук «Букварик для дошкільнят» Ірини Гончаренко (Харків: «Промінь»). Звичайно, безпідставно було очікувати від книги, у якій навіть адреса видавництва написана з помилкою, чогось хорошого, проте, як кажуть, надія помирає останньою. Тож читаю. Русизми чи не на кожній сторінці (мамочка, любима, удіта (замість одягнена), луна (замість місяць), спіле (замість стигле) тощо), неправильне наголошення слів (плутАти, зврІв). А далі ще такі «перли»: «Ла-ла-ла - В ступі баба торохтілА» ; «Со-со-со - Хвостик, ніби колесО»; «Ка-ка-ка - Край ставка»; «Пі-пі-пі - Покажи її на мапІ». Вершиною письменницької «майстерності», як на мене, стала створена за народними мотивами загадка:
Куй, куй чобіток!
Подай, бабо, молоток.
Треба коней підкувати
Та й Андрійка погойдати.
Байда-да, гойда-да,
Добра в коника ____
Через невдалу риму відгадати її досить складно. Принаймні усі відгадки, які спадають мені думку, до літературної мови не належать, тож навряд чи вони прийнятні для такого видання.
Додавши до описаного вище недбале поліграфічне виконання і не завжди вдале і доречне художнє оформлення, маємо досить рентабельне видання. Адже без зайвих витрат, видавці одержали непогані прибутки - яскрава палітурка і невисока ціна зробили свою справу. Хоча, як на мене, на таких книгах потрібно ставити гриф «небезпечно».
Ще одна книга, різновиди якої є чи не у кожній дитячій бібліотечці, - ілюстрована «Енциклопедія малюка» (Харків: «Пегас»). Як зазначається в анотації, видання має на меті наочно познайомити дитину з речами, що її оточують, рослинами, тваринами - сучасними і тими, які населяли нашу планету у давнину. Гортаючи книгу, дивуюся: виявляється маленький українець повинен знати, хто такі тапір, горенук, бабіруса, відрізняти кархародонтозавра від кріолофозавра (динозаврам у книзі присвячено аж 4 сторінки), мулистого стрибуна від нільського многопера… Чи не занадто для дошкільняти? А де ж кози, вівці, індики, звичні для нас прісноводні риби?
На жаль, таких видань на полицях книжкових магазинів і яток дуже багато, тож схожі приклади можу наводити ще довго. Нині видання літератури для дітей - справа вельми прибуткова. Деякі видавництва у гонитві за швидкими прибутками поставили її на потік, при цьому вони не беруть до уваги ні видавничі стандарти, ні державні санітарні норми і правила, в яких чітко зазначені основні вимоги до дитячих видань, ні навіть здоровий глузд. Ніякої цензури на шляху книги до маленького читача зараз також не існує. Все залежить від вдалої рекламної кампанії, яскравої палітурки, смаків та уподобань продавців і, звичайно, від нас, батьків. Тож у ситуації, коли деякі автори і видавництва просто забули, що не лише виробляють товар, але й виховують майбутнє покоління українців, саме батькам доводиться вирішувати, чи стане книга найкращим товаришем і хорошим вчителем малюка.
Оксана Банкова.