Відпластувала перший табір. Ч2
Продовження. Початок тут
Йшли в середньому через день. В дощ. У спеку. В гарну погоду теж йшли :) Гребли по 30-40-50 км.
Вранішні грози пересиджували в наметах. Нам не пощастло. Наш намет протікав.
Ночували в місцях, звідки недалеко було до криниці. Якось дорогою річкою до Заліщиків нас наздогнали поляки на байдарках. Гребемо й ляси точимо. Розпитали хто ми, звідки, чи багато нас. Побажали один одному щастя та й розгреблися. Приходимо в заплановане місце, а там вже зручно розташувались наші нові знайомі. Ми мирно співіснували на території 2 дні.
Одному пану я позичила своє люстерко, щоб поголився. Їхні панянки не брли цю непотрібну в дорозі річ. До речі, в люстро я заглянула на 4-ий день таборування, коли стала відважнішою.
Так от, поляки були членами товариства охорони культурної спадщини, в Україні вони приводили до ладу якийсь цвинтар.
Той день був неділею. Вони прийшли до нас і запросили. Серед них були двоє священиків. Ми потрапили на вечірню Службу Божу просто неба на березі Дністра. Це виглядало так:
Наступний день був чи не найприємнішим! Ми пішли до чистої води - МИТИСЯ! Джуринський водоспад був далеко. Але шо нам, пластунам?! Ми довго йшли. І прийшли. Не можу сказати, що вода була крижана, бо це брехня! Я не знаю прикметника, який би описав цю температуру. Але чистоплотність перемогла.
Тим часом провід...
Ну, звісно, колективне фото щасливих покупаних дітей
І ще кілька фото дорогою до табору.
Це залишки Червоноградського палацу - однієї з найкрасивіших сільських садиб Речі Посполитої.
Далі буде...
Йшли в середньому через день. В дощ. У спеку. В гарну погоду теж йшли :) Гребли по 30-40-50 км.
Вранішні грози пересиджували в наметах. Нам не пощастло. Наш намет протікав.
Ночували в місцях, звідки недалеко було до криниці. Якось дорогою річкою до Заліщиків нас наздогнали поляки на байдарках. Гребемо й ляси точимо. Розпитали хто ми, звідки, чи багато нас. Побажали один одному щастя та й розгреблися. Приходимо в заплановане місце, а там вже зручно розташувались наші нові знайомі. Ми мирно співіснували на території 2 дні.
Одному пану я позичила своє люстерко, щоб поголився. Їхні панянки не брли цю непотрібну в дорозі річ. До речі, в люстро я заглянула на 4-ий день таборування, коли стала відважнішою.
Так от, поляки були членами товариства охорони культурної спадщини, в Україні вони приводили до ладу якийсь цвинтар.
Той день був неділею. Вони прийшли до нас і запросили. Серед них були двоє священиків. Ми потрапили на вечірню Службу Божу просто неба на березі Дністра. Це виглядало так:
Наступний день був чи не найприємнішим! Ми пішли до чистої води - МИТИСЯ! Джуринський водоспад був далеко. Але шо нам, пластунам?! Ми довго йшли. І прийшли. Не можу сказати, що вода була крижана, бо це брехня! Я не знаю прикметника, який би описав цю температуру. Але чистоплотність перемогла.
Тим часом провід...
Ну, звісно, колективне фото щасливих покупаних дітей
І ще кілька фото дорогою до табору.
Це залишки Червоноградського палацу - однієї з найкрасивіших сільських садиб Речі Посполитої.
Далі буде...