стосовно сорока хвилин на день

Feb 28, 2019 19:37

 Коли я в одинадцять років почала боротьбу за зупинення прогресу хвороби хребта, то займалася достатньо суворою лікувальною гімнастикою двічі на день по сорок хвилин. Був у нас такий собі старенький професор, який займався розробкою комплексів різних вправ для різних варіантів викривлення хребта. Він записував комплекс на плівку і в певному закладі звукозапису можна було той комплекс замовити. Ми спеціально ходили до цього дідуся на прийом і потім замовляли плівки.

Звичайно, спочатку комплекс був не дуже важкий, але через деякий час давався другий комплекс, важчий. Тому, коли я приїхала до Євпаторії, і діти лякали мене крепатурою після гімнастики, я тільки всміхалася, бо час крепатури пройшов вже давно. Цей дідок мене спас, його комплекси змогли зупинити прогрес, а Євпаторія додала пару років спання у гіпсовому "ліжку" та корсет, теж на пару років. Я навчилася тримати спину так, щоб моїх вад було непомітно, навчилася одягатися так, щоб вади не кидалися в очі, але завжди знала, що я не така, як інші, бо серце всеж таки хвороба зачепила. Це вже згодом виявилось, що зачепила вона багато чого.

А розказую я це все для того, щоб констатувати, що моє старе тіло таки має м'язову пам'ять. Воно завжди добре відгукується на вправи і згадує минуле. Тому будь яку гімнастику сприймає на ура.

Зараз я знову взяла семиденку Катерини Буйди, додавши її до тих 20 хвилин, що є Шишонівською гімнастикою для шиї. І вийшло моі 43 хвилини на день, потім душ і масаж. Дуже приємно. Шишонівський комплекс я вже звикла робити щоденно, тепер буду робити трохи довше. У Буйди теж непоганий комплекс, який можуть робити всі, а згодом можна поміняти його на більш складний, у неї два чи навіть три етапа посилення вправ.

Звичайно, агрофітнес ніхто не відміняв, але то зовсім  інше.

В кінці дня можна видохнути і сказати собі, що я молодець.

Любіть себе ніжно

This entry was originally posted at https://aucubagold.dreamwidth.org/2922449.html.

65

Previous post Next post
Up