Побутовий майдан
Останнім часом все частіше замислююсь над парадоксом людської психології. Українці готові вмирати в боротьбі проти злочинного президента та його корупційного оточення. Але їм влом написати пару інформаційних запитів з тією ж метою.
«Завжди боявся скотитись до рівня статей для бабусь», - відповів мені друг-журналіст, коли дізнався, що на новій роботі я буду писати на комунальну тематику. Чесно кажучи, у мене й самої були сумніви, що ця тема може бути цікавою. У когось тече дах, десь прорвало трубу... - кому це цікаво, окрім тих, у кого, власне, це трапилось? І тільки з часом зрозуміла, що комунальна сфера - серйозний майданчик, на которому кожен з простих людей може потренуватись у громадськосвідомості.
Ви от уявляєте собі, за що ви щомісяця платите свої 300-400, а то й більше гривень за комунальні послуги? Ну ок, вода, тепло - це можна пощупати і відчути шкірою. А ще 100 гривень «квартплати»? Кому? За що? Так сталось, що більшість в це не вникають, і від одного слова «комуналка» їм стає скучно. Навіть мій хлопець, коли я намагаюсь щось про це розповідати, якнайскоріше переводить розмову на іншу тему, або тікає в сусідню кімнату. При цьому, він націоналіст, сидів за відрубування голови Сталіну, і взагалі доволі активний в протестних рухах.
От і виходить, що ми покірно платимо «дань» з кожної квартири і навіть не намагаємось дізнатись, куди ці гроші йдуть. Ми якось змирились з цим негласним податком, який насправді є таким-собі узаконеним рекетом. А насправді - о диво - існує перелік робіт, які мають виконуватись за ці гроші. І ніфіга з цього переліку, звісно, не робиться. Але спробуйте не платити - відсудять квартиру. Ага, в Запоріжжі такі випадки вже були.
Більше того, буквально в березні (да-да, вже після перемоги майдану) запорізька влада вирішила узаконити це неробіння. На сесії затвердили новий перелік робіт http://www.meria.zp.ua/test/index.php?id=42&pid=13487 , з якого - сюрпрайз! - зникли поточні ремонти. При цьому, в структурі тарифу вони лишились, а з переліку обов’язків комунальщиків зникли. Тобто ми тепер мусимо платити за те, що комунальщики навіть не мусять робити. Круто, нє? І за це рішення проголосували більшість депутатів. Підозрюю, правда, що вони не читали, за що голосували. Але це вже інше питання. Нам залізли в карман, а депутати мовчки на це погодились. І ми погодились. Бо не слідкуємо за тим, що там приймають наші обранці. Якщо нам пофіг - чому їм має бути не пофіг?
Ну так шо? Де протести під міськрадою? Де звернення в прокуратуру? Ей, запорожці, нас обікрали одним-єдиним документом! На мільйони обікрали! З нас черговий раз зробили лохів. Проковтнемо?
Або ще один приклад. Знову про Запоріжжя. Після перемоги майдану на сайті міськради був створений реєстр трат комунальних підприємств. Тобто розділ, в якому підприємства мали звітувати: на що, коли і куди були витрачені наші з вами гроші. Ось цей реєстр http://www.meria.zp.ua/test/index.php?id=16222 Створення цього сайту було неймовірним кроком вперед до тієї самої прозорості, якої ми всі так хочемо від чиновників. Інфу про створення сайту розпіарили по всіх ЗМІ. Мій пост в ФБ на цю тему перепостили сотню разів. І шо? Через два місяці я повертаюсь з відпустки, заходжу в реєстр, а там - фіг. Підприємства позаповнювали його буквально тиждень і здулись. В кожному розділі - величезний болт. «Еееммм.. А що, він не заповнюється, да? - відповів мені по телефону розробник цього проекту. - Дивно, ви перша, хто мені подзвонив і висказав якісь претензії з цього приводу».
Люди, ало! Жити на морозі в наметах на майдані - це да, а зайти перевірити наповнюваність реєстру та надіслати на емейл скаргу - це нє, вище наших сил? Якийсь там ефемерний, гіпотетичний майдан переміг - і все, контролювати далі нікого більше не треба? Чому в емоційному пориві ми готові ризикувати життям, але сидячи в теплому домі з чашкою кави не можемо помоніторити сайт міськради і надрукувати відповідні запити, які в наш час інформаційних технологій можна відправити адресату через емейл, не виходячи з дому?
Або візьмем таку страшно нудну штуку, як повірка лічильників. В законі чітко сказано: цю повірку раз в чотири-п’ять років має робити виконавець послуг за свій рахунок. Тобто за квартирні лічильники води відповідає «Водоканал», тепла - «Тепломережі» і так далі. Як це робиться в нашій країні? Той же Водоканал каже «Та фіг, нам влом витрачати свої кошти, хай ці лохи самі несуть лічильники і платять за це гроші». І лохи йдуть. І несуть. І платять. Через елементарну необізнаність. І тому що влом. Легше віднести і заплатити, ніж паритись і вимагати. І підприємства продовжують на цьому наживатись. А ми покірно їм допомагаємо. Бо влом, чо.
І коли я пишу всі ці рядки, розумію, що я така сама ж. І що за останній рік, який я «в темі», і консультую всяких бабушок-читачів, сама так нікуди і не направила запитів щодо свого дому: скільки грошей на нього було витрачено, і що зроблено за наші кошти. Та й до того б скоріше тікала, якби хтось пробував розповідати щось про комуналку. Це ж скуууууучно!
Поїхати на майдан було не влом. Вникнути в свої права і відправити запити - влом. От чому так?
Я вже мовчу, що мало хто з нас:
1. Чесно читав конституцію
2. Всерйоз аналізував, чим відрізняються нинішні кандидати в президенти. Що не кажи, а навіть після того, як ми обпеклись з Януковичем і так важко його зносили з трону, все рівно продовжуєм голосувати, виходячи з інтуїції та тих обривків інфи, яку випадково побачили в соцмережах та уривками почули по телебаченню. Парадокс якийсь.
Хто винен?
Не знаю
Що робити?
В першу чергу, замислитись. А там, наприклад, спробувати змінитись. Ось недавно в мережі я нарила сайт, за допомогою якого надсилати іноформаційні запити стало легше. Ось він: https://dostup.pravda.com.ua/ Просто розписуєте, яка інфа вам потрібна, і надсилаєте. Для початку можна спитати елементарне: які послуги входять в тариф на утримання наших багатоповерхівок, і що конкретно за наші гроші в них було зроблено. Тільки запит має бути конкретним: ось адреса, ось питання.
Да, від одних відповідей на інформаційні запити світ не перевернеться і корупція не завершиться. Але це вже величезний крок вперед, демонстрація того, що нам не пофіг, ми не лохи. Далі можуть бути скарги в прокуратуру, листи меру і.т.д. Так, це важко. Але не так важко, як вмирати на майдані, правда ж?
«Завжди боявся скотитись до рівня статей для бабусь», - відповів мені друг-журналіст, коли дізнався, що на новій роботі я буду писати на комунальну тематику. Чесно кажучи, у мене й самої були сумніви, що ця тема може бути цікавою. У когось тече дах, десь прорвало трубу... - кому це цікаво, окрім тих, у кого, власне, це трапилось? І тільки з часом зрозуміла, що комунальна сфера - серйозний майданчик, на которому кожен з простих людей може потренуватись у громадськосвідомості.
Ви от уявляєте собі, за що ви щомісяця платите свої 300-400, а то й більше гривень за комунальні послуги? Ну ок, вода, тепло - це можна пощупати і відчути шкірою. А ще 100 гривень «квартплати»? Кому? За що? Так сталось, що більшість в це не вникають, і від одного слова «комуналка» їм стає скучно. Навіть мій хлопець, коли я намагаюсь щось про це розповідати, якнайскоріше переводить розмову на іншу тему, або тікає в сусідню кімнату. При цьому, він націоналіст, сидів за відрубування голови Сталіну, і взагалі доволі активний в протестних рухах.
От і виходить, що ми покірно платимо «дань» з кожної квартири і навіть не намагаємось дізнатись, куди ці гроші йдуть. Ми якось змирились з цим негласним податком, який насправді є таким-собі узаконеним рекетом. А насправді - о диво - існує перелік робіт, які мають виконуватись за ці гроші. І ніфіга з цього переліку, звісно, не робиться. Але спробуйте не платити - відсудять квартиру. Ага, в Запоріжжі такі випадки вже були.
Більше того, буквально в березні (да-да, вже після перемоги майдану) запорізька влада вирішила узаконити це неробіння. На сесії затвердили новий перелік робіт http://www.meria.zp.ua/test/index.php?id=42&pid=13487 , з якого - сюрпрайз! - зникли поточні ремонти. При цьому, в структурі тарифу вони лишились, а з переліку обов’язків комунальщиків зникли. Тобто ми тепер мусимо платити за те, що комунальщики навіть не мусять робити. Круто, нє? І за це рішення проголосували більшість депутатів. Підозрюю, правда, що вони не читали, за що голосували. Але це вже інше питання. Нам залізли в карман, а депутати мовчки на це погодились. І ми погодились. Бо не слідкуємо за тим, що там приймають наші обранці. Якщо нам пофіг - чому їм має бути не пофіг?
Ну так шо? Де протести під міськрадою? Де звернення в прокуратуру? Ей, запорожці, нас обікрали одним-єдиним документом! На мільйони обікрали! З нас черговий раз зробили лохів. Проковтнемо?
Або ще один приклад. Знову про Запоріжжя. Після перемоги майдану на сайті міськради був створений реєстр трат комунальних підприємств. Тобто розділ, в якому підприємства мали звітувати: на що, коли і куди були витрачені наші з вами гроші. Ось цей реєстр http://www.meria.zp.ua/test/index.php?id=16222 Створення цього сайту було неймовірним кроком вперед до тієї самої прозорості, якої ми всі так хочемо від чиновників. Інфу про створення сайту розпіарили по всіх ЗМІ. Мій пост в ФБ на цю тему перепостили сотню разів. І шо? Через два місяці я повертаюсь з відпустки, заходжу в реєстр, а там - фіг. Підприємства позаповнювали його буквально тиждень і здулись. В кожному розділі - величезний болт. «Еееммм.. А що, він не заповнюється, да? - відповів мені по телефону розробник цього проекту. - Дивно, ви перша, хто мені подзвонив і висказав якісь претензії з цього приводу».
Люди, ало! Жити на морозі в наметах на майдані - це да, а зайти перевірити наповнюваність реєстру та надіслати на емейл скаргу - це нє, вище наших сил? Якийсь там ефемерний, гіпотетичний майдан переміг - і все, контролювати далі нікого більше не треба? Чому в емоційному пориві ми готові ризикувати життям, але сидячи в теплому домі з чашкою кави не можемо помоніторити сайт міськради і надрукувати відповідні запити, які в наш час інформаційних технологій можна відправити адресату через емейл, не виходячи з дому?
Або візьмем таку страшно нудну штуку, як повірка лічильників. В законі чітко сказано: цю повірку раз в чотири-п’ять років має робити виконавець послуг за свій рахунок. Тобто за квартирні лічильники води відповідає «Водоканал», тепла - «Тепломережі» і так далі. Як це робиться в нашій країні? Той же Водоканал каже «Та фіг, нам влом витрачати свої кошти, хай ці лохи самі несуть лічильники і платять за це гроші». І лохи йдуть. І несуть. І платять. Через елементарну необізнаність. І тому що влом. Легше віднести і заплатити, ніж паритись і вимагати. І підприємства продовжують на цьому наживатись. А ми покірно їм допомагаємо. Бо влом, чо.
І коли я пишу всі ці рядки, розумію, що я така сама ж. І що за останній рік, який я «в темі», і консультую всяких бабушок-читачів, сама так нікуди і не направила запитів щодо свого дому: скільки грошей на нього було витрачено, і що зроблено за наші кошти. Та й до того б скоріше тікала, якби хтось пробував розповідати щось про комуналку. Це ж скуууууучно!
Поїхати на майдан було не влом. Вникнути в свої права і відправити запити - влом. От чому так?
Я вже мовчу, що мало хто з нас:
1. Чесно читав конституцію
2. Всерйоз аналізував, чим відрізняються нинішні кандидати в президенти. Що не кажи, а навіть після того, як ми обпеклись з Януковичем і так важко його зносили з трону, все рівно продовжуєм голосувати, виходячи з інтуїції та тих обривків інфи, яку випадково побачили в соцмережах та уривками почули по телебаченню. Парадокс якийсь.
Хто винен?
Не знаю
Що робити?
В першу чергу, замислитись. А там, наприклад, спробувати змінитись. Ось недавно в мережі я нарила сайт, за допомогою якого надсилати іноформаційні запити стало легше. Ось він: https://dostup.pravda.com.ua/ Просто розписуєте, яка інфа вам потрібна, і надсилаєте. Для початку можна спитати елементарне: які послуги входять в тариф на утримання наших багатоповерхівок, і що конкретно за наші гроші в них було зроблено. Тільки запит має бути конкретним: ось адреса, ось питання.
Да, від одних відповідей на інформаційні запити світ не перевернеться і корупція не завершиться. Але це вже величезний крок вперед, демонстрація того, що нам не пофіг, ми не лохи. Далі можуть бути скарги в прокуратуру, листи меру і.т.д. Так, це важко. Але не так важко, як вмирати на майдані, правда ж?