Цвинтар для самотніх. Запоріжжя
На цвинтар для бездомних та безродних мене привезли справи робочі. Завжди було цікаво, як і де ховають людей, у котрих нікого немає. Виявляється, тут. Точніше, в кожному місті є (ну або мають бути) такі спеціальні цвинтарі.
Запорізьке кладовище для безхатченків та тих, у кого немає родичів, знаходиться трохи за містом, в селищі Кушугум. Звідси й назва - Кушугумський цвинтар.
Раніше тут ховали виключно одиноких людей, але з 2010 року це місце отримало статус міського цвинтаря, на його обладнання витратили кучу мільйонів бюджетних гривень, але всі ці гроші пішли хіба що на паркан, недобудований маленький будиночок адміністрації та оцю табличку.
Поховання циган та мусульман я не знайшла, та й мети такої не було - бо сьогодні я шукала могили безхатченків.
Дуже сумно, коли людина проживає ціле життя, а її навіть нікому поховати. Тим не менше, такі є. Їх тіла привозять сюди і ховають за бюджетні кошти. Зазвичай навіть хрест на могилі не ставлять, та ім*я не вказують - просто дерев*яний стовпчик з номером. Якщо у людини знаходяться родичі, вони можуть знайти могилу за цим номером, у списку, та якось хоч трохи облагородити могилу.
Родичі знаходяться нечасто, але таке буває.
Інколи хрест все ж ставлять, і навіть ім*я на табличці пишуть. Але дуже швидко цей напис відцвітає (
Такі хрести однотипні, не відрізниш
сумно бачити ці стовпчики (
Тіла безхатченків та тих, у кого немає сім*ї, сюди привозять приблизно двічі на місяць - по 5-6 людей за раз, розповів мені співробітник цвинтаря.
Інколи прізвища на хрестах є, але вицвівші та ледь видимі. Навіть імен немає - тільки ініціали. Та й ці написи через пару років зовсім щезнуть, ніби й не було такої людини ніколи :(
Навіть ті могили, де родичі знайшлись і навіть поставили пам*ятники, заросли травою та різними бур*янами - очевидно, ці могили ніхто не відвідує :(
Хоча дати на багатьох свіжі - люди вмерли буквально 5-6 років тому.
Але варто трохи відійти від цієї ділянки - море свіжих та доглянутих могил, деякі мажорні.
ці ями вже чекають своїх "клієнтів"
коли я проходила повз це місце вдруге, повертаючись після "прогулянки" цвинтарем, в цю могилу вже когось закопали, а родичі якраз роз*їзжались по домівках.
Запорізьке кладовище для безхатченків та тих, у кого немає родичів, знаходиться трохи за містом, в селищі Кушугум. Звідси й назва - Кушугумський цвинтар.
Раніше тут ховали виключно одиноких людей, але з 2010 року це місце отримало статус міського цвинтаря, на його обладнання витратили кучу мільйонів бюджетних гривень, але всі ці гроші пішли хіба що на паркан, недобудований маленький будиночок адміністрації та оцю табличку.
Поховання циган та мусульман я не знайшла, та й мети такої не було - бо сьогодні я шукала могили безхатченків.
Дуже сумно, коли людина проживає ціле життя, а її навіть нікому поховати. Тим не менше, такі є. Їх тіла привозять сюди і ховають за бюджетні кошти. Зазвичай навіть хрест на могилі не ставлять, та ім*я не вказують - просто дерев*яний стовпчик з номером. Якщо у людини знаходяться родичі, вони можуть знайти могилу за цим номером, у списку, та якось хоч трохи облагородити могилу.
Родичі знаходяться нечасто, але таке буває.
Інколи хрест все ж ставлять, і навіть ім*я на табличці пишуть. Але дуже швидко цей напис відцвітає (
Такі хрести однотипні, не відрізниш
сумно бачити ці стовпчики (
Тіла безхатченків та тих, у кого немає сім*ї, сюди привозять приблизно двічі на місяць - по 5-6 людей за раз, розповів мені співробітник цвинтаря.
Інколи прізвища на хрестах є, але вицвівші та ледь видимі. Навіть імен немає - тільки ініціали. Та й ці написи через пару років зовсім щезнуть, ніби й не було такої людини ніколи :(
Навіть ті могили, де родичі знайшлись і навіть поставили пам*ятники, заросли травою та різними бур*янами - очевидно, ці могили ніхто не відвідує :(
Хоча дати на багатьох свіжі - люди вмерли буквально 5-6 років тому.
Але варто трохи відійти від цієї ділянки - море свіжих та доглянутих могил, деякі мажорні.
ці ями вже чекають своїх "клієнтів"
коли я проходила повз це місце вдруге, повертаючись після "прогулянки" цвинтарем, в цю могилу вже когось закопали, а родичі якраз роз*їзжались по домівках.