Парк живих та мертвих. Дніпропетровськ
Зранку я побувала в паралельному вимірі. Портал туди, як не дивно, знаходиться в Дніпропетровску, зовсім поруч, на відстані протягнутої маршрутки. Але паралельний вимір - він на те і паралельний, що відкривається не відразу - а тільки тоді, коли прийшов час.
Місце це дійсно магічне. На доволі невеликій території, в найдепресивнішому районі міста - десятки величезних скульптур. Започатковувала цей парк не так давно, в 80-х роках, циганська громада. До певного часу скульптури підтримували в нормальному стані: підфарбовували, доліплювали, реставрували. Але в грудні минулого року жінка-активіст, ініціатор проекту, померла, тож парк помирає разом з нею: від доща, снігу та ідіотів. Ідіоти в цьому процесі грають основну роль.
Потрапити в паралельний всесвіт доволі легко: запаковуємось в маршрутку №4 на площі Островського та хвилин через 10-15 виходимо біля АТБ на вул. Вітчизняній. Тут маршрутка повертає, а нам - прямо по вулиці, буквально півтора квартали. Якщо заблукали, можна спитати перехожих: тут про Парк живих та мертвих знають усі.
На вході зустрічає архангел Гаврііл (це ж він?) з масонським символом.
Бабуся на фото - для масштабу.
Самі скульптури доволі примітивні, але енергетика у парка - шалена. Мені здається, тільки дерев*яна людина нічого не відчує.
Про парк кажуть різне: одні вбачають в ньому витвір мистецтва, інші заявляють, що тут постаралось Біле Братство, існують також чутки, що хазяйка була циганкою-цилительницею, а скульптури ліпили наркомани.
Точно відомо тільки те, що раніше на місці парка були поховання: військових, євреїв та просто мирних людей. Ймовірно, це підсилює енергетику цього місця
Одних цей парк притягує, інші називають його страшним, але важко посперечатись, що парк вражає. Навіть на фото, не те що наживо.
зворотній бік тієї ж скульптури
ОТУТ можна подивитись, як трансформувався Парк за останні декілька років: як щовесни його оживляли, але швидко він знову руйнувався, а фарби тускніли. Скульптури ці зроблені з цементу, тож вони не те, що недолговічні, а взагалі крихкі та елементарно руйнуються. Тому, якщо погортати старі фотки, можна знайти дофіга різних скульптур, яких вже немає (
Враховуючи обставини, через пару-трійку років ці скульптури можуть зникнути взагалі. Тож якщо є нагода - з*їздіть подивитись, поки парк не вмер і робить останні ковтки повітря...
Буквально на минулих вихідних група активістів об*єдналась і прибрали тут сміття, до цього ж фотки були взагалі сумними: Парк фактично тонув у різному бруді: пляшках, обгортках, старому листі та пластиковому посуді. Схоже, що місцеві депресивні мешканці цього депресивного району використовують Парк для побухать.
А тепер я замовкаю. Давайте просто мовчки погуляємо
Як би не ставився до парка, але виходиш звідти, і розумієш - щось всередині змінилось. Так завжди буває, коли потрапляєш в паралельні світи.
Місце це дійсно магічне. На доволі невеликій території, в найдепресивнішому районі міста - десятки величезних скульптур. Започатковувала цей парк не так давно, в 80-х роках, циганська громада. До певного часу скульптури підтримували в нормальному стані: підфарбовували, доліплювали, реставрували. Але в грудні минулого року жінка-активіст, ініціатор проекту, померла, тож парк помирає разом з нею: від доща, снігу та ідіотів. Ідіоти в цьому процесі грають основну роль.
Потрапити в паралельний всесвіт доволі легко: запаковуємось в маршрутку №4 на площі Островського та хвилин через 10-15 виходимо біля АТБ на вул. Вітчизняній. Тут маршрутка повертає, а нам - прямо по вулиці, буквально півтора квартали. Якщо заблукали, можна спитати перехожих: тут про Парк живих та мертвих знають усі.
На вході зустрічає архангел Гаврііл (це ж він?) з масонським символом.
Бабуся на фото - для масштабу.
Самі скульптури доволі примітивні, але енергетика у парка - шалена. Мені здається, тільки дерев*яна людина нічого не відчує.
Про парк кажуть різне: одні вбачають в ньому витвір мистецтва, інші заявляють, що тут постаралось Біле Братство, існують також чутки, що хазяйка була циганкою-цилительницею, а скульптури ліпили наркомани.
Точно відомо тільки те, що раніше на місці парка були поховання: військових, євреїв та просто мирних людей. Ймовірно, це підсилює енергетику цього місця
Одних цей парк притягує, інші називають його страшним, але важко посперечатись, що парк вражає. Навіть на фото, не те що наживо.
зворотній бік тієї ж скульптури
ОТУТ можна подивитись, як трансформувався Парк за останні декілька років: як щовесни його оживляли, але швидко він знову руйнувався, а фарби тускніли. Скульптури ці зроблені з цементу, тож вони не те, що недолговічні, а взагалі крихкі та елементарно руйнуються. Тому, якщо погортати старі фотки, можна знайти дофіга різних скульптур, яких вже немає (
Враховуючи обставини, через пару-трійку років ці скульптури можуть зникнути взагалі. Тож якщо є нагода - з*їздіть подивитись, поки парк не вмер і робить останні ковтки повітря...
Буквально на минулих вихідних група активістів об*єдналась і прибрали тут сміття, до цього ж фотки були взагалі сумними: Парк фактично тонув у різному бруді: пляшках, обгортках, старому листі та пластиковому посуді. Схоже, що місцеві депресивні мешканці цього депресивного району використовують Парк для побухать.
А тепер я замовкаю. Давайте просто мовчки погуляємо
Як би не ставився до парка, але виходиш звідти, і розумієш - щось всередині змінилось. Так завжди буває, коли потрапляєш в паралельні світи.