Day 12. Дорога в Стамбул та зустріч з Кротовим
Мені уже й самій набридло говорити та писати про цю подорож, але лишилось буквально пару днів, потерпіть ))))
Отже, вранці ми прокинулись в Каппадокії та рушили на трасу, до Стамбула лишалось 700 кілометрів, для автобану це смішна відстань. Проте чудовий турецький стоп мав свої мінуси: хочеш застопити швидку легковушку, натомість постійно самостопляться фури. Одного водія навіть довелось образити - про це далі.
пожежники в Каппадокії від скуки розважаются поливанням газонів
а це знайшлось по дорозі на трасу
кльові мийки ) і не менш кльові будиночки на задньому плані )
там, до речі, на заправках, поки заправляєшся, безкоштовний бонус: миють лобове скло машини
наш менталітет відразу нафантазував: приїжджаєш, купуєш літр бензину та отримуєш чисте лобове скло )))) Турки до цього не додумуються ))))
отакий от банкаматік ))))))
До Анкари нас швидко довезли дві легковушки. Другий водій був турецьким моряком, молодий та симпатичний :)) Він висадив нас акурат перед автобаном, де стопити неможна, тож ми думали, що доведеться довго топати до заправки. Ну і топали собі:
отак живуть елітні турецькі бомжі:
на автобані нічо не можна ващє
тим не менше, прямо на повороті самозастопилась турецька фура. Водій, як ми вже звикли, був виключно турецькомовним, і дуже дивним ) Він навіщось пшикав нас чоловічими духами, співав мусульманські пісні, та пропонував щоб ми співали йому російські та українські )))))
А тим часом за вікном була Анкара, і купа красивих новобудов
щоб не співати, я включила йому на айподі що було - а були там "Ночные снайперы". Арбєніна йому сподобалась, деякі пісні навіть просив включити декілька разів підряд, наприклад "Охоту на волчат" ))) А от ТІК йому не сподобався ))
Саме цього водія нам і довелось образити, бо їхав він по-равликівськи, 50-60 кілометрів на годину (для автобана це смішно), а потім зупинився, дістав всякі овочі та зелень і почав з другом із сусідньої фури різати салатіки.
Ми довго пояснювали жестами, що не маємо часу, тому не можемо чекати і поїдемо далі, а він ніяк не хотів це розуміти, активно повторюючи "Стамбул! Стамбул!". Коротше, ми практично втекли на трасу, побачивши на останок його ображене обличчя. Дуже шкода, але треба було встигнути до Кротова.
Як тільки ми відійшли від заправки на трасу, нас підібрав маленький бусик з турками, слова яких ми взагалі не зрозуміли і вирішили, що їм наче по дорозі. Турки вийшли, відкрили багажник, засунули наші рюкзаки, почекали поки ми сядемо, провезли нас 200 метрів назад на заправку, відкрили багажник та віддали рюкзаки ггг )))
Ну ми поржали і ще раз повернулись на трасу.
до Стамбула лишалось 355 кілометрів, на годиннику - близько 13 дня, тож ми з головою встигали на вписку (в правилах Кротова було написано, що вселятись можна з 20:00 до 00:00)
але тут прекрасний турецький самостоп посилає нам ще одну повільну фуру. Не зважаючи на все подальше, я дуже рада, що ми піймали саме цього водія )))
водію на ім*я Сертан Саглам був 31 рік. турок. англійської не знає, але ми так подружились, що під кінець зустрічі вже здається розуміли турецьку )))))
Сертана вдома чекав маленький Сертанчик, тож він постійно показував нам фотки і відео свого дитинчатки ))) Так мило )))))
цей водій їхав в Болгарію, тому мав дотримуватись шайби
(хто не знає, шайба - це така штука в фурі, куди записується час руху водія. Якщо її дотримуватись, водію треба зупинятись та відпочивати кожні 4 години, а вночі - обов*язково спати. В європейських країнах шайби перевіряє спеціальна міліція, і сильно штрафує, якщо водій їхав без відпочинку).
Отже, ми часто зупинялись.
У Сертана з собою був ноут та інтернет-модем. З його фури я навіть виходила ВКонтакт ))))))
клавіатура, правда, турецька 0_0
їбашу луки, поки хлопці дивляться фотки дитинчати водія ))))
цей водій постійно чимось нас поїв та годував ) От наприклад, турецька кола )
їхали ми довго, весело і дружно))
це не Дамір некультурний - водій сам запропонував покласти туди ноги ))))
потихеньку сідало сонечко )
а потім ми зробили маленький крючок до озера, зупинились, та водій купив нам величезні піци та якийсь десерт на кшталт тірамісу. Біля озера ми чудово повечеряли, і це був один з найатмосферніших моментів в подорожі ) Ми вже нікуди не поспішали і просто насолоджувались моментом )
До речі, навіть турок постібався з мого вегетаріанства )))) Показує на молочний десерт, і каже "ет" (м*ясо тобто) ггг )))
Мій фотік вночі фоткати не вміє, тому що маємо - то маємо.
В Стамбул ми приїхали о 23:30. Швиденько розібрались, як їхати до Кротова та влізли в міську електричку. Вони там виглядають отак:
а це - лавочка на пероні )))) Помітьте - не розмальована!!!!!
Щоб швидше проїхати останні 8 кілометрів, навіть взяли таксі. Але на вписку в "Дім для всіх" запізнились на 13 хвилин. Я наївно думала, що досвідчений автостопщик зрозуміє, що в стопі складно передбачити час приїзду.
А тепер згадуємо всі наші майже 4000 кілометрів дороги: всіх прекрасних водіїв, гостинних грузинів, людей різних національностей та релігій, всіх, хто нас так чудово підтримував в шляху до Стамбула. Ми дістались мети! Тому щасливі та натхненні приходимо до Кротова.
- Добрый вечер, - говорю Антону, посмішка у мене до вух, щастя пре з усіх щилин )
- Как вы могли позвонить так поздно? Мрази! Из какого города приехали такие мрази? - говорить Кротов, і очі у нього страшні і дикі. Десь такими в моїй фантазії мали бути очі осетинів, перед тим як зарізати нас ножем.
- 0_0 эээ..... из Днепропетровска, - кажу.
- Еще один косяк за вами замечу - выгоню нахуй.
і йде.
я проходжу в кімнату, де спить декілька десятків людей. Знаходжу маленький шматочок місця у них в ногах, вкриваюсь спальником і всю ніч почуваюся слабкою, беззахисною та нікчемною в чужій країні на відстані 4000 кілометрів від дому.
Дамір влаштовується на кухні, і в той момент здається мені найріднішою людиною в світі, єдиним вогником надії в оцій страшній чужині.
- Може завтра пошукаємо іншу вписку? - шепочу йому перед сном.
- Зранку вирішемо, - каже Дамір.
до самого ранку я практично не спала.
Далі буде...
Попередні частини:
Day 1. Дніпропетровськ-Ростов-на-Дону
Day 2. Ростов
Day 3. Ростов - Баксан
Day 4. Владікавказ та зависання на грузинському кордоні
Day 5. Військово-грузинська дорога та шматочок Тбілісі
Day 6. Тбілісі та друг Параджанова
Day 7. Місто-музей Мцхета та дорога до Батумі
Day 8. Батумі та дорога в Трабзон
Day 9. Люди, вулиці та медузи Трабзона
Day 10-11. Каппадокія та нічний турецький автостоп
Отже, вранці ми прокинулись в Каппадокії та рушили на трасу, до Стамбула лишалось 700 кілометрів, для автобану це смішна відстань. Проте чудовий турецький стоп мав свої мінуси: хочеш застопити швидку легковушку, натомість постійно самостопляться фури. Одного водія навіть довелось образити - про це далі.
пожежники в Каппадокії від скуки розважаются поливанням газонів
а це знайшлось по дорозі на трасу
кльові мийки ) і не менш кльові будиночки на задньому плані )
там, до речі, на заправках, поки заправляєшся, безкоштовний бонус: миють лобове скло машини
наш менталітет відразу нафантазував: приїжджаєш, купуєш літр бензину та отримуєш чисте лобове скло )))) Турки до цього не додумуються ))))
отакий от банкаматік ))))))
До Анкари нас швидко довезли дві легковушки. Другий водій був турецьким моряком, молодий та симпатичний :)) Він висадив нас акурат перед автобаном, де стопити неможна, тож ми думали, що доведеться довго топати до заправки. Ну і топали собі:
отак живуть елітні турецькі бомжі:
на автобані нічо не можна ващє
тим не менше, прямо на повороті самозастопилась турецька фура. Водій, як ми вже звикли, був виключно турецькомовним, і дуже дивним ) Він навіщось пшикав нас чоловічими духами, співав мусульманські пісні, та пропонував щоб ми співали йому російські та українські )))))
А тим часом за вікном була Анкара, і купа красивих новобудов
щоб не співати, я включила йому на айподі що було - а були там "Ночные снайперы". Арбєніна йому сподобалась, деякі пісні навіть просив включити декілька разів підряд, наприклад "Охоту на волчат" ))) А от ТІК йому не сподобався ))
Саме цього водія нам і довелось образити, бо їхав він по-равликівськи, 50-60 кілометрів на годину (для автобана це смішно), а потім зупинився, дістав всякі овочі та зелень і почав з другом із сусідньої фури різати салатіки.
Ми довго пояснювали жестами, що не маємо часу, тому не можемо чекати і поїдемо далі, а він ніяк не хотів це розуміти, активно повторюючи "Стамбул! Стамбул!". Коротше, ми практично втекли на трасу, побачивши на останок його ображене обличчя. Дуже шкода, але треба було встигнути до Кротова.
Як тільки ми відійшли від заправки на трасу, нас підібрав маленький бусик з турками, слова яких ми взагалі не зрозуміли і вирішили, що їм наче по дорозі. Турки вийшли, відкрили багажник, засунули наші рюкзаки, почекали поки ми сядемо, провезли нас 200 метрів назад на заправку, відкрили багажник та віддали рюкзаки ггг )))
Ну ми поржали і ще раз повернулись на трасу.
до Стамбула лишалось 355 кілометрів, на годиннику - близько 13 дня, тож ми з головою встигали на вписку (в правилах Кротова було написано, що вселятись можна з 20:00 до 00:00)
але тут прекрасний турецький самостоп посилає нам ще одну повільну фуру. Не зважаючи на все подальше, я дуже рада, що ми піймали саме цього водія )))
водію на ім*я Сертан Саглам був 31 рік. турок. англійської не знає, але ми так подружились, що під кінець зустрічі вже здається розуміли турецьку )))))
Сертана вдома чекав маленький Сертанчик, тож він постійно показував нам фотки і відео свого дитинчатки ))) Так мило )))))
цей водій їхав в Болгарію, тому мав дотримуватись шайби
(хто не знає, шайба - це така штука в фурі, куди записується час руху водія. Якщо її дотримуватись, водію треба зупинятись та відпочивати кожні 4 години, а вночі - обов*язково спати. В європейських країнах шайби перевіряє спеціальна міліція, і сильно штрафує, якщо водій їхав без відпочинку).
Отже, ми часто зупинялись.
У Сертана з собою був ноут та інтернет-модем. З його фури я навіть виходила ВКонтакт ))))))
клавіатура, правда, турецька 0_0
їбашу луки, поки хлопці дивляться фотки дитинчати водія ))))
цей водій постійно чимось нас поїв та годував ) От наприклад, турецька кола )
їхали ми довго, весело і дружно))
це не Дамір некультурний - водій сам запропонував покласти туди ноги ))))
потихеньку сідало сонечко )
а потім ми зробили маленький крючок до озера, зупинились, та водій купив нам величезні піци та якийсь десерт на кшталт тірамісу. Біля озера ми чудово повечеряли, і це був один з найатмосферніших моментів в подорожі ) Ми вже нікуди не поспішали і просто насолоджувались моментом )
До речі, навіть турок постібався з мого вегетаріанства )))) Показує на молочний десерт, і каже "ет" (м*ясо тобто) ггг )))
Мій фотік вночі фоткати не вміє, тому що маємо - то маємо.
В Стамбул ми приїхали о 23:30. Швиденько розібрались, як їхати до Кротова та влізли в міську електричку. Вони там виглядають отак:
а це - лавочка на пероні )))) Помітьте - не розмальована!!!!!
Щоб швидше проїхати останні 8 кілометрів, навіть взяли таксі. Але на вписку в "Дім для всіх" запізнились на 13 хвилин. Я наївно думала, що досвідчений автостопщик зрозуміє, що в стопі складно передбачити час приїзду.
А тепер згадуємо всі наші майже 4000 кілометрів дороги: всіх прекрасних водіїв, гостинних грузинів, людей різних національностей та релігій, всіх, хто нас так чудово підтримував в шляху до Стамбула. Ми дістались мети! Тому щасливі та натхненні приходимо до Кротова.
- Добрый вечер, - говорю Антону, посмішка у мене до вух, щастя пре з усіх щилин )
- Как вы могли позвонить так поздно? Мрази! Из какого города приехали такие мрази? - говорить Кротов, і очі у нього страшні і дикі. Десь такими в моїй фантазії мали бути очі осетинів, перед тим як зарізати нас ножем.
- 0_0 эээ..... из Днепропетровска, - кажу.
- Еще один косяк за вами замечу - выгоню нахуй.
і йде.
я проходжу в кімнату, де спить декілька десятків людей. Знаходжу маленький шматочок місця у них в ногах, вкриваюсь спальником і всю ніч почуваюся слабкою, беззахисною та нікчемною в чужій країні на відстані 4000 кілометрів від дому.
Дамір влаштовується на кухні, і в той момент здається мені найріднішою людиною в світі, єдиним вогником надії в оцій страшній чужині.
- Може завтра пошукаємо іншу вписку? - шепочу йому перед сном.
- Зранку вирішемо, - каже Дамір.
до самого ранку я практично не спала.
Далі буде...
Попередні частини:
Day 1. Дніпропетровськ-Ростов-на-Дону
Day 2. Ростов
Day 3. Ростов - Баксан
Day 4. Владікавказ та зависання на грузинському кордоні
Day 5. Військово-грузинська дорога та шматочок Тбілісі
Day 6. Тбілісі та друг Параджанова
Day 7. Місто-музей Мцхета та дорога до Батумі
Day 8. Батумі та дорога в Трабзон
Day 9. Люди, вулиці та медузи Трабзона
Day 10-11. Каппадокія та нічний турецький автостоп