Катеринослав нагорний-2. Фотозвіт.
На останній в цьому році екскурсії Катеринославом зібралось два десятки людей та один екскурсовод chipyo =) Робила записи тремтячими від холоду руками, тож не проходьте мимо =)
Раніше ми вже гуляли Нагорною частиною Дніпра та Приозерною його частиною, а тепер пройшлись в районі парка Шевченко, побуцали кленові листочки та подратували вахтершу Палацу студентів. Але про все по порядку )
Це Приображенський собор. Він найстаріший в нашому місті з тих, що збереглись (1835 року народження). З цього місця взагалі колись починався Катеринослав.
За початковим планом, собор мав бути в рази більшим, а його стіни мали закінчуватись десь там, де зараз паркан. Але не вийшло.
Того часу з нашим містом взагалі якась лажа була. Задумували його як третю столицю Російської імперії після Москви та Пітера, але замість того вийшло те, що ми бачимо зараз - "не перший, але не другий в Україні".
На цьому місці, навпроти Преображенки, колись стояв чотириметровий бронзовий пам*ятник Катерині другій. Він належав сім*ї Гончарових (ага, дружині Пушкіна). Але коли у сім*ї було хріново з грошима, його намагались продати. Врешті його продав сам Пушкін за 3000 срібних монет.
Далі з пам*ятником взагалі була цікава сторі. Коли він опинився не пам*ятаю де в Росії, катеринославські люди скинулись, викупили його звідти та поставили назад. В 1917 році Яворницький написав Тимчасовому уряду, що мовляв пам*ятник Катерині переплавили для потреб народу, а насправді його зарили в землю, щоб ніхто не знищив ) Через якийсь час відкопали та передали в історичний музей, а в 41 році під час війни він звідти зник. Можливо наш пам*ятник Катерині зараз стоїть на дачі у якогось німця ) А колись стояв тут:
а якщо зайти в Преображенку та підняти голову, побачиш таке )
а якщо не піднімати, то таке:
Храм назвали саме так, бо будувався він за часів графа Потьомкіна, а той скромно казав, що "Цей край за допомогою мене преобразився" =) Принаймні, так назву храму пояснював Потьомкін =)
Катерина друга колись закладала в ньому перший камінь, а імператор Іосіф ІІ - другий. Іосіф тоді таку штуку сказав "От зараз Катерина заклала перший камінь, а я - другий і останній". Десь так і вийшло на найближчий час, бо син Катерини після смерті матері всі її ініціативи згорнув. Але з часом собор таки побудували, хоч і менший )
в часи війни колокол з храму зняли та замуровали в бетон на одному з заводів, щоб його не знищили.
Коли місто звільнили, його дістали та сподівались поставити на місце, але влада сказала "Та ну нафіг, матеріал знадобиться для інших нужд" та переплавила його.
це наш незмінний екскурсовод Антон =)
Біля Собору - Катерининська миля. Таких було дуже дофіга, їх ставили на всій дорозі Катерини від Пітера до Севастополя, щоб увічнити момент, коли "сама Катерина" почтила своєю присутністю це місце )
а це просто люк тих часів попався дорогою. Дивно, що його ще не сперли на металолом )
в цьому будинку жив наш відомий історик Яворницький (виявляється, тут тепер діючий музей, а я ніколи про це не знала. капєц!).
цей чувак дуже цікавився козаками, а в той час таких людей вважали фріками, тож Яворницький переїхав з часом в Пітер, щоб трохи легше дихалось. Там йому жилось не солодко - жена ушла, піво кончілось, з роботи вигнали, а під час розкопок його добряче засипало. Але якось пережив.
З часом Яворницький повернувся сюди та заснував історичний музей. Коли до нього приїхав Микола другий, наш націоналіст Дмитро Іванович провів його екскурсію українською мовою (!). Микола офігів, але написав в книзі відгуків, що все зрозумів. Потім Яворницького викликали на ковьор, мовляв шозанафіг? "Ну де ще Микола другий почує справжню українську мову?" - відповів історик, і так з ним нічо поганого не зробили.
До речі, Яворницький дружив з Рєпіним, тому той намалював його в центрі своєї картини "Запорожці пишуть листа..." (отам де стрілочка - наш Яворницький). А більшість предметів, зображених на картині - з колекції Яворницького.
Про того чувака на картині, у якого тільки потилицю видно - теж ціла історія ) Це відомий архітектор Алєксєєв, у якого якраз була підходяща потилиця ) Але позувати потилицею він відмовився, тому його покликали додому потриндіти про козаків, і поки Яворницький триндів, Рєпін втіхаря малював)))
З історичного музея Яворницького Яворницького звільнили за буржуазний націоналізм. Вони з дружиною три роки жили без пенсії та грошей і вже почали продавати свою колекцію старожитностей.
Є ще історія про те, що якось сюди набігли махновці та пограбували музей вщент. Тоді Яворницький пішов до Махна, тринділи вони дві години, а потім всі речі в музей повернули, вибачились, та ще й бабла зверху заплатили )
А на похованні Яворницького оркестр грав гопак - він ще за життя про це попросив )
Це - Потьомкінський палац (він же палац студентів ДНУ). Під ним є три підземних ходи, куди навіть дігери колись лазили. А одному з цих ходів знайшли два скелети понад сторічної давності.
перед палацем раніше стояв пам*ятник Сталіну.
а вхід в парк Шевченка був платним - в будні одна ціна, а в вихідні дорожче.
а якщо зайти в палац та підняти голову, побачиш таке:
Вахтерша з палацу спочатку нас туди пустила, а потім загдала, що вахтерші мають бути злими та зі скандалом нас звідти вигнала. Ми так і не зрозуміли, якого хрєна. Певно вона не поснідала зранку.
До речі, парк Шевченко заснував Лазар Глоба. Він любив саджати всякі рослинки, і коли насаджав їх тут багато, Потьомкін приїхав, викупив у нього територію, досаджав ще всяких дерев та зробив парк.
А Глоба переїхав трохи далі та посадив нові рослинки - так виник парк Глоби.
Це - Мерефо-Херсонський міст. Під час другой світової він був повністю зруйнований, але з часом відновили як був.
це - вершник без голови пам*ятник Шевченку, який наразі реставрують. У нього на нозі не лампаси, просто коли будували - зробили технологічну помилку та прийшлось нашого кобзаря розрізати навпіл. Коли склеювали - вийшла така от полоса.
А на Монастирському острові, до речі, відпочивав від походів князь Володимир та князь Із*яслав Мстиславович. Монастир тут був тільки за легендами, розкопки нічого про це не знайшли. Колись цей острів був в приватних руках, навіть належав колись Потьомкіну і той планував поставити тут університет. І добре, що не поставив - сучасні студенти б йому не подякували за потребу щодня пертись через парк Шевченка та через міст на острів.
але з парку ми виходимо та йдемо на вул. Ворошилова, бо там будинки красиві. Отакі:
а ще такі
а цей будинок (і той що на наступній фотці) - настіріші будівлі, що збереглись в місті. А так і не скажеш!
а тут Брєжнєв був, навіть табличка є.
дерев*яний будинок. Здається, один такий в місті
а тут тепер нічний клуб, спасибі хоч фасад зберегли )
Вьо!
Раніше ми вже гуляли Нагорною частиною Дніпра та Приозерною його частиною, а тепер пройшлись в районі парка Шевченко, побуцали кленові листочки та подратували вахтершу Палацу студентів. Але про все по порядку )
Це Приображенський собор. Він найстаріший в нашому місті з тих, що збереглись (1835 року народження). З цього місця взагалі колись починався Катеринослав.
За початковим планом, собор мав бути в рази більшим, а його стіни мали закінчуватись десь там, де зараз паркан. Але не вийшло.
Того часу з нашим містом взагалі якась лажа була. Задумували його як третю столицю Російської імперії після Москви та Пітера, але замість того вийшло те, що ми бачимо зараз - "не перший, але не другий в Україні".
На цьому місці, навпроти Преображенки, колись стояв чотириметровий бронзовий пам*ятник Катерині другій. Він належав сім*ї Гончарових (ага, дружині Пушкіна). Але коли у сім*ї було хріново з грошима, його намагались продати. Врешті його продав сам Пушкін за 3000 срібних монет.
Далі з пам*ятником взагалі була цікава сторі. Коли він опинився не пам*ятаю де в Росії, катеринославські люди скинулись, викупили його звідти та поставили назад. В 1917 році Яворницький написав Тимчасовому уряду, що мовляв пам*ятник Катерині переплавили для потреб народу, а насправді його зарили в землю, щоб ніхто не знищив ) Через якийсь час відкопали та передали в історичний музей, а в 41 році під час війни він звідти зник. Можливо наш пам*ятник Катерині зараз стоїть на дачі у якогось німця ) А колись стояв тут:
а якщо зайти в Преображенку та підняти голову, побачиш таке )
а якщо не піднімати, то таке:
Храм назвали саме так, бо будувався він за часів графа Потьомкіна, а той скромно казав, що "Цей край за допомогою мене преобразився" =) Принаймні, так назву храму пояснював Потьомкін =)
Катерина друга колись закладала в ньому перший камінь, а імператор Іосіф ІІ - другий. Іосіф тоді таку штуку сказав "От зараз Катерина заклала перший камінь, а я - другий і останній". Десь так і вийшло на найближчий час, бо син Катерини після смерті матері всі її ініціативи згорнув. Але з часом собор таки побудували, хоч і менший )
в часи війни колокол з храму зняли та замуровали в бетон на одному з заводів, щоб його не знищили.
Коли місто звільнили, його дістали та сподівались поставити на місце, але влада сказала "Та ну нафіг, матеріал знадобиться для інших нужд" та переплавила його.
це наш незмінний екскурсовод Антон =)
Біля Собору - Катерининська миля. Таких було дуже дофіга, їх ставили на всій дорозі Катерини від Пітера до Севастополя, щоб увічнити момент, коли "сама Катерина" почтила своєю присутністю це місце )
а це просто люк тих часів попався дорогою. Дивно, що його ще не сперли на металолом )
в цьому будинку жив наш відомий історик Яворницький (виявляється, тут тепер діючий музей, а я ніколи про це не знала. капєц!).
цей чувак дуже цікавився козаками, а в той час таких людей вважали фріками, тож Яворницький переїхав з часом в Пітер, щоб трохи легше дихалось. Там йому жилось не солодко - жена ушла, піво кончілось, з роботи вигнали, а під час розкопок його добряче засипало. Але якось пережив.
З часом Яворницький повернувся сюди та заснував історичний музей. Коли до нього приїхав Микола другий, наш націоналіст Дмитро Іванович провів його екскурсію українською мовою (!). Микола офігів, але написав в книзі відгуків, що все зрозумів. Потім Яворницького викликали на ковьор, мовляв шозанафіг? "Ну де ще Микола другий почує справжню українську мову?" - відповів історик, і так з ним нічо поганого не зробили.
До речі, Яворницький дружив з Рєпіним, тому той намалював його в центрі своєї картини "Запорожці пишуть листа..." (отам де стрілочка - наш Яворницький). А більшість предметів, зображених на картині - з колекції Яворницького.
Про того чувака на картині, у якого тільки потилицю видно - теж ціла історія ) Це відомий архітектор Алєксєєв, у якого якраз була підходяща потилиця ) Але позувати потилицею він відмовився, тому його покликали додому потриндіти про козаків, і поки Яворницький триндів, Рєпін втіхаря малював)))
З історичного музея Яворницького Яворницького звільнили за буржуазний націоналізм. Вони з дружиною три роки жили без пенсії та грошей і вже почали продавати свою колекцію старожитностей.
Є ще історія про те, що якось сюди набігли махновці та пограбували музей вщент. Тоді Яворницький пішов до Махна, тринділи вони дві години, а потім всі речі в музей повернули, вибачились, та ще й бабла зверху заплатили )
А на похованні Яворницького оркестр грав гопак - він ще за життя про це попросив )
Це - Потьомкінський палац (він же палац студентів ДНУ). Під ним є три підземних ходи, куди навіть дігери колись лазили. А одному з цих ходів знайшли два скелети понад сторічної давності.
перед палацем раніше стояв пам*ятник Сталіну.
а вхід в парк Шевченка був платним - в будні одна ціна, а в вихідні дорожче.
а якщо зайти в палац та підняти голову, побачиш таке:
Вахтерша з палацу спочатку нас туди пустила, а потім загдала, що вахтерші мають бути злими та зі скандалом нас звідти вигнала. Ми так і не зрозуміли, якого хрєна. Певно вона не поснідала зранку.
До речі, парк Шевченко заснував Лазар Глоба. Він любив саджати всякі рослинки, і коли насаджав їх тут багато, Потьомкін приїхав, викупив у нього територію, досаджав ще всяких дерев та зробив парк.
А Глоба переїхав трохи далі та посадив нові рослинки - так виник парк Глоби.
Це - Мерефо-Херсонський міст. Під час другой світової він був повністю зруйнований, але з часом відновили як був.
це - вершник без голови пам*ятник Шевченку, який наразі реставрують. У нього на нозі не лампаси, просто коли будували - зробили технологічну помилку та прийшлось нашого кобзаря розрізати навпіл. Коли склеювали - вийшла така от полоса.
А на Монастирському острові, до речі, відпочивав від походів князь Володимир та князь Із*яслав Мстиславович. Монастир тут був тільки за легендами, розкопки нічого про це не знайшли. Колись цей острів був в приватних руках, навіть належав колись Потьомкіну і той планував поставити тут університет. І добре, що не поставив - сучасні студенти б йому не подякували за потребу щодня пертись через парк Шевченка та через міст на острів.
але з парку ми виходимо та йдемо на вул. Ворошилова, бо там будинки красиві. Отакі:
а ще такі
а цей будинок (і той що на наступній фотці) - настіріші будівлі, що збереглись в місті. А так і не скажеш!
а тут Брєжнєв був, навіть табличка є.
дерев*яний будинок. Здається, один такий в місті
а тут тепер нічний клуб, спасибі хоч фасад зберегли )
Вьо!