останній?
якось так сталося, що цей колись такий живий щоденник перетворився на запорошене горище, де зберігаються спогади кількарічної давнини. в якийсь момент я перестала писати навіть про найцікавіше - розвиток моєї Євуськи. а писати тут огого, бо вона зараз має вже три роки, балакуча і схильна до глобальних думок. але все одразу не згадаєш, а потрошку не дуже то й хочеться.
пишу тут цей пост і не знаю, чи не стане він останнім. якщо раптом хтось захоче продовжити спілкування зі мною, залишаю свою сторінку на фейсбуці.
а ще можу поділитися радістю: я вирішила змінити своє життя, наприклад, стати художницею. сподіваюся, у мене вийде. поки що за відчуттями я рухаюся у правильному напрямку.
у мене все добре
сподіваюся, у вас також
пишу тут цей пост і не знаю, чи не стане він останнім. якщо раптом хтось захоче продовжити спілкування зі мною, залишаю свою сторінку на фейсбуці.
а ще можу поділитися радістю: я вирішила змінити своє життя, наприклад, стати художницею. сподіваюся, у мене вийде. поки що за відчуттями я рухаюся у правильному напрямку.
у мене все добре
сподіваюся, у вас також