Мати
"...найперше потрясіння живим, либонь, десь із третього року життя: в кошику, на дні, - манюнє, пухнасте біленьке кроленятко, над яким заніміла була в безруху, мов заворожена, не в змозі ані відступитись, ні одвести погляду, доки хтось із дорослих не спитав згори:
«Що, хочеш узяти собі?» - до тієї миті вона лиш намагалась якось упоратись з відкриттям, що таке чудо живе і рухається, і ось прийшла пряма підказка, що з цим відкриттям робити: чудо можна було м а т и (в два роки, в цьому найчеснішому людському віці, «мати» означає тільки одне - від повноти почуттів укласти до рота і, бажано, проковтнути, як це чинилося з пелюстками найгарніших квітів на клумбі в дворі: відскубувалося й жувалося, гіркий смак і зеленкувата, при відпльовуванні, слина, причім із роками такий первісний смисл аніскілечки не міняється, хіба що затуманюється), - треба прожити вік, щоб зрозуміти, що колись давно дорослі тебе одурили, - що насправді нічого живого: ні квітки, ні кроленяти, ні людини, ні країни, - мати якраз і не можна: їх можна тільки знищити, тим єдиним ствердивши факт посідання".
“Дівчатка” Оксана Забужко