Осінній Дрогобич : приємна зустріч, яку не хочеться повторювати
Осінній ранок може стати не таким холодним, якщо попереду у тебе запланована прогулянка новим містом. Ми вирішили проігнорувати невтішні прогнози погоди і на початку жовтня відправилися на південь Львівської області.
До Дрогобича ми доїхали трьома електричками. Нас зустріла симпатична, але похмура сіра будівля вокзалу. Вдягнувшись тепліше, ми вирушили на пошуки чогось цікавішого.
Прогнози не справдилися - майже цілий день нам пощастило гуляти вулицями, залитими теплим осіннім Сонцем.
Ратуша м. Дрогобич
По мірках Львівської області, Дрогобич - велике місто. Проте ми жодного разу не скористалися громадським транспортом. Головні дрогобицькі туристичні цікавинки знаходяться у пішій доступності одна від одної.
Ранок. Люди очікують відкриття «Секонда».
Поки ми подолали шлях з вокзалу до площі Ринок, Сонце почало повільно підійматися над невисокими будинками Дрогобича.
Центральна площа запам’яталася стрункою ратушею та портретом Бандери на одному з будинків.
Щоб подивитися головні пам’ятки міста, які були відзначені у нас в путівнику, нам вистачило години.
Площа Ринок
Ратуша м. Дрогобич
Колишня оборонна вежа, потім - дзвіниця костелу
Пам’ятник вченому Юрію Дрогобичу
Пам’ятник Іоанну Павлу II біля костелу святого Бартоломея
Кафедральний собор Святої Трійці (1690)
Вулиці міста
Десь там - вже Карпати
Привіт з минулого
Церква Святих Авпостолів Петра і Павла
Педагогічний університет
Воздвиженська церква, XVI ст.
Церква Святого Юра, XV-XVI ст.
Осінь у Дрогобичі
Солеварня
Знаходити пам’ятки за допомогою мапи - захоплива справа. Але щоб краще відчути місто, треба в ньому загубитися. Тому ми сховали путівник і просто пішли гуляти вулицями Дрогобича. Ми пройшлися по Шевченка, звернули на Січових стрільців і продовжили прогулянку по Івана Франка.
Названі три вулиці - фактично готовий екскурсійний маршрут. Подивіться:
Дрогобич - приємне місто з шикарною архітектурою. Проте, на мою скромну думку, не настільки, аби мріяти сюди повернутися.
Дрогобич нагадує мені колишнього колегу. З яким тобі приємно було проводити час на роботі, проте не настільки, аби ставати хорошими друзями і разом періодично спустошувати пивні кухлі на вихідних.
Місто мені сподобалося. Але повертатися сюди в найближчі роки я не планую - нехай в пам’яті про Дрогобич залишиться ця подорож. Вона за всіма показниками видалася вдалою.
Вітання з осіннього Дрогобича!
До Дрогобича ми доїхали трьома електричками. Нас зустріла симпатична, але похмура сіра будівля вокзалу. Вдягнувшись тепліше, ми вирушили на пошуки чогось цікавішого.
Прогнози не справдилися - майже цілий день нам пощастило гуляти вулицями, залитими теплим осіннім Сонцем.
Ратуша м. Дрогобич
По мірках Львівської області, Дрогобич - велике місто. Проте ми жодного разу не скористалися громадським транспортом. Головні дрогобицькі туристичні цікавинки знаходяться у пішій доступності одна від одної.
Ранок. Люди очікують відкриття «Секонда».
Поки ми подолали шлях з вокзалу до площі Ринок, Сонце почало повільно підійматися над невисокими будинками Дрогобича.
Центральна площа запам’яталася стрункою ратушею та портретом Бандери на одному з будинків.
Щоб подивитися головні пам’ятки міста, які були відзначені у нас в путівнику, нам вистачило години.
Площа Ринок
Ратуша м. Дрогобич
Колишня оборонна вежа, потім - дзвіниця костелу
Пам’ятник вченому Юрію Дрогобичу
Пам’ятник Іоанну Павлу II біля костелу святого Бартоломея
Кафедральний собор Святої Трійці (1690)
Вулиці міста
Десь там - вже Карпати
Привіт з минулого
Церква Святих Авпостолів Петра і Павла
Педагогічний університет
Воздвиженська церква, XVI ст.
Церква Святого Юра, XV-XVI ст.
Осінь у Дрогобичі
Солеварня
Знаходити пам’ятки за допомогою мапи - захоплива справа. Але щоб краще відчути місто, треба в ньому загубитися. Тому ми сховали путівник і просто пішли гуляти вулицями Дрогобича. Ми пройшлися по Шевченка, звернули на Січових стрільців і продовжили прогулянку по Івана Франка.
Названі три вулиці - фактично готовий екскурсійний маршрут. Подивіться:
Дрогобич - приємне місто з шикарною архітектурою. Проте, на мою скромну думку, не настільки, аби мріяти сюди повернутися.
Дрогобич нагадує мені колишнього колегу. З яким тобі приємно було проводити час на роботі, проте не настільки, аби ставати хорошими друзями і разом періодично спустошувати пивні кухлі на вихідних.
Місто мені сподобалося. Але повертатися сюди в найближчі роки я не планую - нехай в пам’яті про Дрогобич залишиться ця подорож. Вона за всіма показниками видалася вдалою.
Вітання з осіннього Дрогобича!