Отцов, которых не выбирает новое поколение
Занятные размышления Евгения Черняка - крутого перца украинского бизнеса (голови наглядової ради холдингу «Global spirits»), которые он изложил на встрече в Киево-Могилянской бизнес школе:
"Поки що я ще не передав своєму сину важливу рису (але активно над цим працюю): дотискати все до міліметрів, йти до кінця, завжди бути найкращим. Зараз, в епоху глобалізації, немає компаній, які на 40% кращі за інших. Часто перемога визначається останніми дюймами, зусиллями на межі можливостей. Кожну секунду людина бореться зі світом, який налаштований до неї ворожо. Потрібно бути дуже сильним внутрішньо, щоб в умовах цієї постійної конкуренції не втратити себе як особистість. Саме тому такою важливою є внутрішня мотивація та вміння доводити все до кінця. Це є запорукою просування кар’єрними сходами. В мені ця риса була початково закладена, і я дуже прагну її розвинути в синові.
Моєю проблемою є те, що я не просто будь-яку ситуацію “дотискаю” до кінця, а часто тисну занадто сильно. Наприклад, йду на переговори та забороняю собі вийти звідти без результату, навіть коли всі вважають, що це неможливо. Так, я також не ідеальний, в мене є багато недоліків. Але краще нехай мене ненавидять за те, ким я є, аніж люблять того, ким я не є насправді."
Как видно, наследник находится в естественной для следующего поколения позиции - неприятия отца, в частности, его поведения ориентированного на конкуренцию. Значит, мальчик будет искать альтернативу и, возможно, найдет ее в виде направленности на кооперативное поведение. Если новое поколение активного слоя общества выберет кооперацию, то мы станем свидетелями зарождения "чудесного нового мира" :)
Но кооперация - это еще не солидарность. Предполагаю, що для развития, т.е. качественного изменения - усложнения, кооперации не достаточно. Пожалуй, только группы связанные солидарностью смогут действительно создать "чудесный новый мир", развернув его, пройдя сквозь ушко иголки :)
И, ясно дело, все начнется с микроцивилизаций...