Спроба, перйший крок до недачі!
«Одна помилка не біда, біда коли усе життя помилка.»
Л. Костенко
Ця мудра і водночас не зовсім проста для розуміння багатьох фраза бігає інтернетами і усі відразу стали розумниками, котрі почали зважувати усі свої помилки і чи вистарчить їм сил та духу не помилитись до кінця своїх днів. Не буду осуджувати нікого, бо мова піде не про людські життєві долі та вибір, а саме про помилки і чи існують вони взагалі.
НЕ ПОМИЛЯТИСЬ нас вчать зі школи, підкреслюючи червоною ручку, наші маленькі невдачі, але чи багато це дає? Чому нас навчить констатація того факту що ми ще помились? «дивись більше так не роби!» Краще б навчили нас підходів до рішень, зважувань усіх за і проти перед прийняттям рішення, є речі в житті які просто не можливо виправити і повернути назад, за які нам соромно, котрі картають нашу душу.
Усі наші рішення будуються на знаннях і досвіді які ми здобуваємо. І чи помилка це, чи правильно прийняте рішення, в більшості випадків судження оточуючого середовища чи нашого сумління. «Правильне рішення» це лише одне з тисяч, мільярді можливих комбінацій у світі хаосу, і ми не можемо стверджувати, що правильний вибір лише один той що ми зробили, чи не зробили, можливо ця помилка може стати застереженням від майбутнього неправильного вибору, або врятує нам життя. Тому фактично помилок для нас не існує, існує лише здогадка чи опис того що ми зробили. Осудження самого факту дії, якф має наслідок. «Як би як би на носі росли гриби» - ось як коротко можна перекреслити докори стосовно вчиненого не правильного вибору, а точніше просто сказати вибору. Усе наше життя це лише інертний потік, що тече по руслу подій, людей, досвіду, та знань які нас оточують. Ми не помиляємось бо ми не робимо вибору, вибір уже давно визначений, нам залишається лише усвідомити це і рухатись далі. А вже від того як ми приймемо цю істину залежатиме наше завтра. Як провести день, з ким провести ніч, і що зробити завтра щоб змінити майбутнє. І чи будемо ми робити помилки чи нарешті усвідомимо, що це лише подія одна із багатьох можливих що могли статись, та почати жити далі без докорів сумління, та биття у груди, «Чому так сталос, як я міг там протупити, це була помилка!».