По дисерних нуждах читаю Вишню. Один том лишився з 4-х)
Так от шановний Павло Губенко ака "Остап Вишня" не цурався хтивого гумору. Але вводив його специфічно - здебільшого як цитату з народної чи сороміцького анекдоту. Іде час, пісні і баяни забуваються, а з ними - і смисл гуморесок. Пацаваті коментатори ігнорують цю сіль, і складається враження, що
(
Read more... )