Вінниця-2
Тож перепочивши з 2 години на вокзалі, вирушили знову на оглядини міста. Тепер вже у денному світлі.
Подорож почалась з радянського автомату з газованою водою
Який справно працював за невеликі гроші (25 коп. - лимонад, 50 коп. - апельсин)
Ось приклад забруднення рекламою будівель
А ось взагалі нехтування виглядом сторічного будинку
Чудасії будівництва. Як кажуть - “тютелька в тютельку”
Але в них є магазин “Кожаный стиль” :)
Ось так виглядає зупинка громадського транспорту. Щодо інформативності для тих, хто їде дуже гарно, а ось щодо наявності мап міста на зупинці ми її не інспектували :)
Ось так виглядає Будинок офіцерів та площа перед ним удень.
Далі знову відхилилися від нічного маршруту, та пішли паралельною вулицею. Ось такий гарненький будинок. Теперішнього призначення не пам’ятаю та і його походження не знайшов.
Церква, що будується з іншого боку
Далі завітали до одного з дворів
Чимось нагадало стрічку "Білі роси"
Крізь парад вивісок
потрапили на набережну до пам’ятника жертвам Чорнобиля
Інший берег промисловий :)
Поснідавши у ротонді з краєвидом на Південний Буг вирушили далі до центру
На колоні ротонди зустріли ось такий приклад народної творчості :)
Моя любовь к тебе, как Титаник -
Большая, но идёт на дно.
Моя милая, я буду ждать тебя с цветами
На месте, где нам встретиться не суждено
Ведь не придёшь ты на свидание, с другим ты будешь пить вино.
По жизни я скиталец. Нет виллы, мерседеса своего
Я подарю тебе любовь и нежность,
Взамен хочу я только верность.
Но ты опять подаришь свою мокрую промежность
Тому кому не нужно больше ничего!
Міст до центру
Пам’ятний знак першому трамваю
Сходи із цікавим, але незрозумілим стріт-артом
Доки шли мостом побачили, як поливають клумби на стовпах
Спочатку намагалися потрапити до “Автомотофотовелорадиомузея”(про нього буде окремий пост), але він починає працювати з одинадцятої. Тому завітали до краєзнавчого музею.
Який охороняють лицарі
та дід-друїд :)
Міст між двома центральними вулицями - Коцюбинського та Соборною. Зверніть увагу на якість дороги
Праворуч Центр вивчення китайської(!) мови
Занедбана будівля “Вінницької фармації”. Всередині стояв запах ліків та не було нічого цікавого.
Костьол удень
Прикраса бордюру
Анна перепочиває у сквері
Знов декілька вивісок
Мова напису не з’ясована
Виявляється оце будівля міськради. А в попередньому пості про Вінницю - Обласна рада
У центрі усі люки розмальовані, як ґудзики
Пішохідна вуличка до водонапірної вежі
Афіша кінотеатру “Родина”. Як мої пости - не без помилок :)
Малюнок, що кличе до кінотеатру
В сквері біля башти стоять скульптури з металу, що закликають підтримувати талановитих
Вежа
та 3Д малюнок поряд з нею
Заборона давати підсрачника собакам
Затишний сквер з фонтаном
та пам’ятником архітектору Артинку
Реклама стоматологічної клініки
та ліхтар біля входу до неї
Цікавий будинок з орнаментом
А ці фрукти десь далеко-далеко, бо я так нічого, схожого на фрукти, за напрямом стрілок так і не побачив
Це пара до Ятуфля
Гуляючи потрапили до парку Горького. Де зустріли багато чого цікавого та багато радянського
Ось, наприклад, типовий Будинок культури :)
По всій території парку стоять годівниці для птахів
Там також є такий майданчик для дітей
Ще привіти з СРСР
А ось і сам товариш Горький
Арка центрального входу до парка
Так виглядає номінальний центр Вінниці. До речі, на сайті міськради у проекті “Вінниця 2020”, трамваї представлені, як “сучасні системи забезпечення життєдіяльності міста”
Чудернацький пам’ятник
Клумба біля парку та ставка з лебедями
Погляд з універмагу на парк
Ще трохи вивісок. Партнери?
Далі ми взяли таксі та поїхали до “Вервольфу”. Про нього я теж розповім окремо. Покажу лише, як там виглядає там чоловічий туалет. Мабуть, щоб не заважати спілкуванню :)
Після оглядин ставки Гітлера поїхали відразу до вокзалу чекати на потяг
А ось як виглядає платформа під час ремонту. Ні яких тобі огорож, ні навіть стрічок яких-небудь
А ось і потяг на Київ
До зустрічі у музеї ;)
ЗІ Також години нашою подорожі не збіглися з роботою головної пам'ятки Вінниці - фонтана Рошен. Буде на що глянути наступного разу. Бо місто дуже сподобалось і є бажання до нього повернутися, а можна навіть й жити тут.
Нічна прогулянка
Подорож почалась з радянського автомату з газованою водою
Який справно працював за невеликі гроші (25 коп. - лимонад, 50 коп. - апельсин)
Ось приклад забруднення рекламою будівель
А ось взагалі нехтування виглядом сторічного будинку
Чудасії будівництва. Як кажуть - “тютелька в тютельку”
Але в них є магазин “Кожаный стиль” :)
Ось так виглядає зупинка громадського транспорту. Щодо інформативності для тих, хто їде дуже гарно, а ось щодо наявності мап міста на зупинці ми її не інспектували :)
Ось так виглядає Будинок офіцерів та площа перед ним удень.
Далі знову відхилилися від нічного маршруту, та пішли паралельною вулицею. Ось такий гарненький будинок. Теперішнього призначення не пам’ятаю та і його походження не знайшов.
Церква, що будується з іншого боку
Далі завітали до одного з дворів
Чимось нагадало стрічку "Білі роси"
Крізь парад вивісок
потрапили на набережну до пам’ятника жертвам Чорнобиля
Інший берег промисловий :)
Поснідавши у ротонді з краєвидом на Південний Буг вирушили далі до центру
На колоні ротонди зустріли ось такий приклад народної творчості :)
Моя любовь к тебе, как Титаник -
Большая, но идёт на дно.
Моя милая, я буду ждать тебя с цветами
На месте, где нам встретиться не суждено
Ведь не придёшь ты на свидание, с другим ты будешь пить вино.
По жизни я скиталец. Нет виллы, мерседеса своего
Я подарю тебе любовь и нежность,
Взамен хочу я только верность.
Но ты опять подаришь свою мокрую промежность
Тому кому не нужно больше ничего!
Міст до центру
Пам’ятний знак першому трамваю
Сходи із цікавим, але незрозумілим стріт-артом
Доки шли мостом побачили, як поливають клумби на стовпах
Спочатку намагалися потрапити до “Автомотофотовелорадиомузея”(про нього буде окремий пост), але він починає працювати з одинадцятої. Тому завітали до краєзнавчого музею.
Який охороняють лицарі
та дід-друїд :)
Міст між двома центральними вулицями - Коцюбинського та Соборною. Зверніть увагу на якість дороги
Праворуч Центр вивчення китайської(!) мови
Занедбана будівля “Вінницької фармації”. Всередині стояв запах ліків та не було нічого цікавого.
Костьол удень
Прикраса бордюру
Анна перепочиває у сквері
Знов декілька вивісок
Мова напису не з’ясована
Виявляється оце будівля міськради. А в попередньому пості про Вінницю - Обласна рада
У центрі усі люки розмальовані, як ґудзики
Пішохідна вуличка до водонапірної вежі
Афіша кінотеатру “Родина”. Як мої пости - не без помилок :)
Малюнок, що кличе до кінотеатру
В сквері біля башти стоять скульптури з металу, що закликають підтримувати талановитих
Вежа
та 3Д малюнок поряд з нею
Заборона давати підсрачника собакам
Затишний сквер з фонтаном
та пам’ятником архітектору Артинку
Реклама стоматологічної клініки
та ліхтар біля входу до неї
Цікавий будинок з орнаментом
А ці фрукти десь далеко-далеко, бо я так нічого, схожого на фрукти, за напрямом стрілок так і не побачив
Це пара до Ятуфля
Гуляючи потрапили до парку Горького. Де зустріли багато чого цікавого та багато радянського
Ось, наприклад, типовий Будинок культури :)
По всій території парку стоять годівниці для птахів
Там також є такий майданчик для дітей
Ще привіти з СРСР
А ось і сам товариш Горький
Арка центрального входу до парка
Так виглядає номінальний центр Вінниці. До речі, на сайті міськради у проекті “Вінниця 2020”, трамваї представлені, як “сучасні системи забезпечення життєдіяльності міста”
Чудернацький пам’ятник
Клумба біля парку та ставка з лебедями
Погляд з універмагу на парк
Ще трохи вивісок. Партнери?
Далі ми взяли таксі та поїхали до “Вервольфу”. Про нього я теж розповім окремо. Покажу лише, як там виглядає там чоловічий туалет. Мабуть, щоб не заважати спілкуванню :)
Після оглядин ставки Гітлера поїхали відразу до вокзалу чекати на потяг
А ось як виглядає платформа під час ремонту. Ні яких тобі огорож, ні навіть стрічок яких-небудь
А ось і потяг на Київ
До зустрічі у музеї ;)
ЗІ Також години нашою подорожі не збіглися з роботою головної пам'ятки Вінниці - фонтана Рошен. Буде на що глянути наступного разу. Бо місто дуже сподобалось і є бажання до нього повернутися, а можна навіть й жити тут.
Нічна прогулянка