відносно і нібито

[annagireva]

Я, конєшно, що нє семі пятей у лбу, але не розумію. Моя мама каже: "Коли ти вже почнеш зарабатувать на щось, а не на таксі?!"

Я люблю таксі. Взагалі люблю машини (залюбки б їздила на своїй, якщо б зарабатувала і права б мала б) - іправамалаб - отлічноє слово. Але я не про то, я про таксиста.

Мене заздалегідь попередили, шо він збоченець і (нібито) продає усілякі секс-причандали десь там, де, мабуть, їх можна продовать (я б надала факти, але на запам'ятала). і ніч така недовга і так хочеться поспати. І сідаю, і лунає Сінатра, Тоні Джо Вайт і Кокер і, думаю, ну добра людина, жива. Але ще недовго, і трошки так... в мене закрадуються сумніви що як-подобається-однакова-музика-той-все-добре (це, до речі, одна з запорук будь-яких стосунків, чи нє?).

І шкіряні в нього пірчаткі і болд (як треба, як замовляли), думаю, доїдемо, як на одному подиху. А він, ба! Надумав зі мною розмовляти. Так от питання: навіщо? Я ж на задньому сидінні завше. Це ж незручно і я не хочу. Вимушено посварились, хоча я й нібито і розмовляла ввічливо.

Усі правила дають збой.

Я люблю людей!
І всім все вибачаю. 
І хай йому грець!