Гей, куме, не журись!

Feb 04, 2011 13:42

 Репліка, що має стати лейтмотив нашого нинішнього життя. Репліка, яку так вдало обіграли франківці в новій виставі І.Афанасьєва "Урус-шайтан. Байка про Сірка".
Їх головний герой - вже майже напівмістичний для нас сьогодні Іван Сірко, що за три години перетворюється з віддаленого століттями історії абстрактного відчайдуха-запорожця на нашого реального сучасника. Як інакше? ми ж бо маємо спільний біль -  Україну, розідрану на шматки ворогами й гетьманами.  
Не вдаватимуся до переказу змісту. Зрозуміло, це авторське бачення життя легендарного Сірка, що не претендує ні в якому разі на абсолютну істину (не випадковий додаток "Байка про Сірка").  Але зверну увагу: "Урус-шайтан" з"явився у потрібному місці у потрібний час. Як свідчення - реакція глядача, що час від часу вибухав оплесками після реплік-афоризмів на кшталт "нужда закон міняє", "всі ми окремі пальці, а разом - велика дуля для наших ворогів", "боротьба за владу - головна забава українських гетьманів" тощо.  
Весела, дотепна, яскрава постановка зі спецефектами і трюками. Особливо, на мій погляд, необхідна нашій молоді. Доволі вдало "осучаснена" історія, що змушує вкотре замислитися "камо грядеши?".  
І звісно, як без критики?
1. Все-таки трішечки забагато пафосу, немає потреби у зайвому надриві акторів (особливо у ролях молодого Сірка). Переграють.
2. Занадто гучна музика. А ще хотілося б більш народного варіанту виконання пісень.
3. Затягнута в часі. 
Але це мої суто особисті зауваження.
Проте, РЕКОМЕНДУЮ всім!

Сірко, Урус-шайтан, театр

Previous post Next post
Up