Яроповичі
Маловідоме село Яроповичі в Андрушівському районі Житомирщини відділяє від траси Житомир-Попільня 4 кілометри бруківки. Назва села пов'язана з іменем великого князя київського Ярополка Святославовича (брата Володимира - хрестителя Русі), який у 970-х роках збудував біля витоків річки Ірпінь тимчасове польове укріплення. Вали давньоруського городища і сьогодні можна побачити на околиці села.
Сьогодні в Яроповичі варто приїхати, щоб побачити без перебільшення найцікавіших на теренах України дерев'яний палац та старовинну кам'яницю. Про місцезнаходження палац краще запитати місцевих мешковців (палац їм відомий, як "стара дерев'яна школа") - знайти його самому буде непросто.
За інформацію Олександра Примака, до 1858 року більша частина Яроповичів належала Титу Трщецяку, який у 1859 році продав садибу Сигизмунду Антоновичу Котюшинському, котрий на цих землях побудував цукровий завод. Але діло не пішло і скоро Котюшинський збанкрутував, передав і садибу, і завод своїм кредиторам.
В роки революції цукровий завод згорів, а в маєтку розмістили школу, яка функціонувала до побудови в 2008 році нової школи. Дерев’яний будинок, збудований в стилі українського барокко, вже в ті часи мав каналізацію, сантехнічне оснащення, обігрів взимку здійснювався за допомогою теплих потоків повітря і диму, які надходили від котла, що стояв у підвалі, і підігрівали підлогу. Щоб зберегти старовинну садибу, яка чудом збереглася до наших днів, у ній планується розмістити краєзнавчий музей.
Дерев'яні деталі палацу неабияк вражають:
На центральній вулиці Яроповичів стоїть якась невідома кам'яниця з контрфорсами, яка, очевидно, мала промислове призначення:
Сьогодні в Яроповичі варто приїхати, щоб побачити без перебільшення найцікавіших на теренах України дерев'яний палац та старовинну кам'яницю. Про місцезнаходження палац краще запитати місцевих мешковців (палац їм відомий, як "стара дерев'яна школа") - знайти його самому буде непросто.
За інформацію Олександра Примака, до 1858 року більша частина Яроповичів належала Титу Трщецяку, який у 1859 році продав садибу Сигизмунду Антоновичу Котюшинському, котрий на цих землях побудував цукровий завод. Але діло не пішло і скоро Котюшинський збанкрутував, передав і садибу, і завод своїм кредиторам.
В роки революції цукровий завод згорів, а в маєтку розмістили школу, яка функціонувала до побудови в 2008 році нової школи. Дерев’яний будинок, збудований в стилі українського барокко, вже в ті часи мав каналізацію, сантехнічне оснащення, обігрів взимку здійснювався за допомогою теплих потоків повітря і диму, які надходили від котла, що стояв у підвалі, і підігрівали підлогу. Щоб зберегти старовинну садибу, яка чудом збереглася до наших днів, у ній планується розмістити краєзнавчий музей.
Дерев'яні деталі палацу неабияк вражають:
На центральній вулиці Яроповичів стоїть якась невідома кам'яниця з контрфорсами, яка, очевидно, мала промислове призначення: