Замок Вадуц
Замок Вадуц (нім. Schloss Vaduz) - найвідоміша споруда князівства Ліхтенштейн. Напевно, він - чи не єдина твердиня в Європі, яку сміливо можна назвати не «колишньою», бо замок, як і декілька століть тому, так і сьогодні виконує роль справжнього замку: тут проживає сім’я правителя держави - князя Ганса Адама ІІ. Резиденція князя, звичайно, не відділена від народу триметровими парканами, навколо замку можна гуляти скільки хочеш і де хочеш, але щоб потрапити в середину, треба мати запрошення від князівської родини.
Замок розташований над високому пагорбі над столицею Ліхтенштейну Вадуцем. Над замком нависають високі засніжені Альпи, що робить його місце розташування достатньо мальовничим і фотогенічним. Треба лише добре побродити по околицях Вадуцу, щоб вибрати гарний ракурс. Найкращий ракурс - з північних околиць Вадуцу на в’їзді до столиця з боку міста Шан.
Замок являє собою середньовічну фортецю, яку було розширено і зміцнено в 16-17 століттях. Перша згадка про замок трапляється в історичному документі, яким відомий свого часу граф Рудольф фон Верденберг-Зарганс вирішив передати його у володіння Ульріху фон Матчу.
Найстарішими будівлями замку вважаються споруди в його східній частині. Замковий донжон датується XII століттям. Він стоїть на фундаменті площею 12 на 13 метрів із товщиною стін 4 метри на рівні землі. В середині замку є середньовічна каплиця, присвячена Святій Анні, яка має пізньоготичний основний вівтар.
У 1499 році під час Швабської війни замок був зруйнований швейцарськими військами. В період з 1529 по 1532 роки було зведено Круглу вежу. Пізніше, в період правління графа Каспара фон Хохенемса (1613 - 1640 рр.) була збільшена західна частина замку.
Сім'я Ліхтенштейн отримала замок у свою власність після придбання графства Вадуц у 1712 році. У 1719 році імператор Карл VI об'єднав із останнім придбанням Ліхтенштейнами 1699 року володіння Шелленберг, заснувавши Князівство Ліхтенштейн.
Довгий час замок Вадуц був лише тимчасовим житлом для представників імператора і поступово став абсолютно запущеним. І лише на початку двадцятого століття проводились роботи по реставрації замку. Починаючи з цього часу, де з 1912 року замок став постійною резиденцією князя Франца Йозефа II.
На початку 1930-х років замок був додатково розширений, а з 1938 року він виступає як основна резиденція княжої сім'ї. На жаль, потрапити в замок сьогодні не можна (він не відкритий для туристів), але можна помилуватися чудовою архітектурою і пейзажами навколо.
Замок розташований над високому пагорбі над столицею Ліхтенштейну Вадуцем. Над замком нависають високі засніжені Альпи, що робить його місце розташування достатньо мальовничим і фотогенічним. Треба лише добре побродити по околицях Вадуцу, щоб вибрати гарний ракурс. Найкращий ракурс - з північних околиць Вадуцу на в’їзді до столиця з боку міста Шан.
Замок являє собою середньовічну фортецю, яку було розширено і зміцнено в 16-17 століттях. Перша згадка про замок трапляється в історичному документі, яким відомий свого часу граф Рудольф фон Верденберг-Зарганс вирішив передати його у володіння Ульріху фон Матчу.
Найстарішими будівлями замку вважаються споруди в його східній частині. Замковий донжон датується XII століттям. Він стоїть на фундаменті площею 12 на 13 метрів із товщиною стін 4 метри на рівні землі. В середині замку є середньовічна каплиця, присвячена Святій Анні, яка має пізньоготичний основний вівтар.
У 1499 році під час Швабської війни замок був зруйнований швейцарськими військами. В період з 1529 по 1532 роки було зведено Круглу вежу. Пізніше, в період правління графа Каспара фон Хохенемса (1613 - 1640 рр.) була збільшена західна частина замку.
Сім'я Ліхтенштейн отримала замок у свою власність після придбання графства Вадуц у 1712 році. У 1719 році імператор Карл VI об'єднав із останнім придбанням Ліхтенштейнами 1699 року володіння Шелленберг, заснувавши Князівство Ліхтенштейн.
Довгий час замок Вадуц був лише тимчасовим житлом для представників імператора і поступово став абсолютно запущеним. І лише на початку двадцятого століття проводились роботи по реставрації замку. Починаючи з цього часу, де з 1912 року замок став постійною резиденцією князя Франца Йозефа II.
На початку 1930-х років замок був додатково розширений, а з 1938 року він виступає як основна резиденція княжої сім'ї. На жаль, потрапити в замок сьогодні не можна (він не відкритий для туристів), але можна помилуватися чудовою архітектурою і пейзажами навколо.