Вадуц - столиця князівства Ліхтенштейн
Детальний опис своєї нещодавньої подорожі Альпами почну з Ліхтенштейну, а точніше, зі його столиці - міста Вадуц. Зізнаюсь, ціллю відвідання Ліхтенштейну для мене не було подивитися якійсь архітектурні та природні пам’ятки, як у випадку із Швейцарією. Швидше за все, головна мета - це втілити в життя дитячу мрію відвідати одну з найменших країн світу. Десь років з 7 ця держава-привід не давала мені спокою: чому вона така маленька? Пам’ятаю, років в 9 я намалював докладну карту Ліхтенштейну з кожним будиночком на величезному аркуші паперу. Звичайно не так, як воно є в реалі, а за допомогою свого уявлення. Але самі контури держави і назви міст, залізниця і дороги були реальними. З тих пір я знав напам’ять назви всіх населених пунктів князівства. Хто б міг подумати, що від мрії до реальності мине майже 30 років…
По великому рахунку дивитися в Ліхтенштейні нема на що: нічого старовинного тут, крім двох замків та ще декількох руїн немає. Та і на замки можна б було не звертати уваги: навколо - в Баварії, Австрії і Швейцарії їх сотні. Але на користь ліхтенштейнських замків може зіграти один позитивних факт - їх місце розташування на фоні схилів Альп. Власне, Альпи і факт мініатюрності Ліхтенштейну і є двома причинами, щоб відвідати князівство.
Сьогодні ми зупинимося на столиці князівства - місті Вадуц. Назвати його містом дуже важко - населення столиці складає 5,1 тис. мешканців. Ще, до речі, не найбільше місто країни - трохи більшим за населенням є місто Шан, що знаходиться на північ від Вадуцу.
В самому Вадуці майже нема на що дивитися. Місто являє собою хаос сучасних безстильних архітектурних одиниць, які не залишають жодних вражень, крім розчарування.
Над містом домінує замок Вадуц - резиденція князя Ліхтенштейну. Йому буде присвячено окрему наступну розповідь.
Від замку відкривається непогана панорама міста, околиць та навіть, частина Швейцарії. І можна б було годинами насолоджуватися панорамою міста, на насолоджуватися немає чим.
На горизонті - швейцарське місто Букс:
Єдина старовинна будівля Вадуцу - Червоний Дім. Будівля, побудована в середньовічному стилі, є типовою і єдиною будовою того часу, що збереглася. Будинок є будівлею із загостреними формами і ступінчастим дахом.
Під час створення, будинок належав знаменитому монастирю святого Іоанна, і ченці пристосували будівлю під виноробство. У 1525 році будинок придбали нащадки Вайстлиса. Після них будинок був куплений Йоганном Райнбергером, і по теперішній час його нащадки залишаються власниками пам'ятки. Під час володіння будинком Егона Райнбергера він був реконструйований і його вигляд істотно змінився, набувши нинішнього вигляду.
В середині будинку знаходиться жорно вагою в декілька тонн, зроблене з мореного дуба. Велетенський стовп наводиться в рух важелем на горищі. Стовп, або "торкель", використовується для вичавлювання свіжого соку з винограду. До речі, перед будинком знаходяться найбільші виноградники у Вадуці.
Одна з найбільш «футуристичних» будівель - будівля парламенту. Законодавчий орган Ліхтенштейну - ландтаг (парламент) складається з 25 депутатів, що обираються прямим таємним голосуванням за системою пропорційного представництва строком на 4 роки.
Поруч - будинок Уряду (1903 - 1905). Коаліційний уряд у складі його голови і 4 радників (три представники парламентської більшості і два представники опозиції) призначає князь з відома парламенту.
Парламент, Уряд і замок:
Єдиний храм Вадуцу - неоготична катедра Св. Флоріана 1868-1873 рр. Знаходиться у риштуваннях і на домінанту міста не тягне:
Музична школа - колишня плебанія поруч з храмом (кін. ХІХ ст.):
Будівля Національного музею:
Центральна вулиця міста - Aulestrasse:
Головна пішохідна вулиця - Stadte:
Ратуша Вадуцу - будівля засідань міської та комунальної ради столиці Ліхтенштейну Вадуцу. У 1931 році комунальна рада Вадуцу ухвалила рішення про будівництво нової будівлі ратуші. За результатами проведеного конкурсу в лютому 1932 року був прийнятий, після декількох переробок, проект ліхтенштейнського архітектора Франца Рьокле, у вересні того ж року він був затверджений комунальною радою міста.
Будівництво ратуші здійснювалося у 1932-1933 роках; 19 листопада 1933 вона була відкрита. Оскільки витрати втричі перевищили загальний річний дохід комуни, міська рада прийняла рішення частину будівлі здавати в оренду. У 1984 році був анульований останній такий договір оренди - з Ліхтенштейнським національним банком (нім. Liechtensteinische Landesbank), що тримав тут обмінний пункт валют - з того часу будівля ратуші знаходиться повністю в розпорядженні міської комуни Вадуц.
Виноградники і замок:
Північні околиці міста:
Ласкаво запрошуємо до Ліхтенштейну:
ДАЛІ БУДЕ…
По великому рахунку дивитися в Ліхтенштейні нема на що: нічого старовинного тут, крім двох замків та ще декількох руїн немає. Та і на замки можна б було не звертати уваги: навколо - в Баварії, Австрії і Швейцарії їх сотні. Але на користь ліхтенштейнських замків може зіграти один позитивних факт - їх місце розташування на фоні схилів Альп. Власне, Альпи і факт мініатюрності Ліхтенштейну і є двома причинами, щоб відвідати князівство.
Сьогодні ми зупинимося на столиці князівства - місті Вадуц. Назвати його містом дуже важко - населення столиці складає 5,1 тис. мешканців. Ще, до речі, не найбільше місто країни - трохи більшим за населенням є місто Шан, що знаходиться на північ від Вадуцу.
В самому Вадуці майже нема на що дивитися. Місто являє собою хаос сучасних безстильних архітектурних одиниць, які не залишають жодних вражень, крім розчарування.
Над містом домінує замок Вадуц - резиденція князя Ліхтенштейну. Йому буде присвячено окрему наступну розповідь.
Від замку відкривається непогана панорама міста, околиць та навіть, частина Швейцарії. І можна б було годинами насолоджуватися панорамою міста, на насолоджуватися немає чим.
На горизонті - швейцарське місто Букс:
Єдина старовинна будівля Вадуцу - Червоний Дім. Будівля, побудована в середньовічному стилі, є типовою і єдиною будовою того часу, що збереглася. Будинок є будівлею із загостреними формами і ступінчастим дахом.
Під час створення, будинок належав знаменитому монастирю святого Іоанна, і ченці пристосували будівлю під виноробство. У 1525 році будинок придбали нащадки Вайстлиса. Після них будинок був куплений Йоганном Райнбергером, і по теперішній час його нащадки залишаються власниками пам'ятки. Під час володіння будинком Егона Райнбергера він був реконструйований і його вигляд істотно змінився, набувши нинішнього вигляду.
В середині будинку знаходиться жорно вагою в декілька тонн, зроблене з мореного дуба. Велетенський стовп наводиться в рух важелем на горищі. Стовп, або "торкель", використовується для вичавлювання свіжого соку з винограду. До речі, перед будинком знаходяться найбільші виноградники у Вадуці.
Одна з найбільш «футуристичних» будівель - будівля парламенту. Законодавчий орган Ліхтенштейну - ландтаг (парламент) складається з 25 депутатів, що обираються прямим таємним голосуванням за системою пропорційного представництва строком на 4 роки.
Поруч - будинок Уряду (1903 - 1905). Коаліційний уряд у складі його голови і 4 радників (три представники парламентської більшості і два представники опозиції) призначає князь з відома парламенту.
Парламент, Уряд і замок:
Єдиний храм Вадуцу - неоготична катедра Св. Флоріана 1868-1873 рр. Знаходиться у риштуваннях і на домінанту міста не тягне:
Музична школа - колишня плебанія поруч з храмом (кін. ХІХ ст.):
Будівля Національного музею:
Центральна вулиця міста - Aulestrasse:
Головна пішохідна вулиця - Stadte:
Ратуша Вадуцу - будівля засідань міської та комунальної ради столиці Ліхтенштейну Вадуцу. У 1931 році комунальна рада Вадуцу ухвалила рішення про будівництво нової будівлі ратуші. За результатами проведеного конкурсу в лютому 1932 року був прийнятий, після декількох переробок, проект ліхтенштейнського архітектора Франца Рьокле, у вересні того ж року він був затверджений комунальною радою міста.
Будівництво ратуші здійснювалося у 1932-1933 роках; 19 листопада 1933 вона була відкрита. Оскільки витрати втричі перевищили загальний річний дохід комуни, міська рада прийняла рішення частину будівлі здавати в оренду. У 1984 році був анульований останній такий договір оренди - з Ліхтенштейнським національним банком (нім. Liechtensteinische Landesbank), що тримав тут обмінний пункт валют - з того часу будівля ратуші знаходиться повністю в розпорядженні міської комуни Вадуц.
Виноградники і замок:
Північні околиці міста:
Ласкаво запрошуємо до Ліхтенштейну:
ДАЛІ БУДЕ…