Шомон-сюр-Луар
Шомон-сюр-Луар - перший замок Луари, з яким мені довелося познайомитися. Відповідно, з ним першим я вас і познайомлю. Щоб потратити до містечка, де знаходиться замок, треба з Парижа доїхати до Орлеана, де пересісти на регіональний поїзд «Орлеан - Тур». Виходити треба на станції (точніше на платформі) з назвою Onzain, що між містами Блуа і Амбуаз. З Онзаїна треба йти пішки до Луари приблизно півтора кілометри. Звідси вже добре видно замок на протилежному березі річки. Але, щоб попасти в замок, доведеться поблукати ще пару кілометрів.
Мені не відразу вдалося потрапити до замку. Велика територія довкола замку огороджена парканом. І побачити класичний фасад замку, треба попасти на територію, заплативши, здається, 11 євро. Але бажання розпрощатися з такою сумою - це ще не все. Треба знайти вхід на територію. На це в мене пішло… дві години. Стандартний вхід було наглухо зачинено, і ніяких ознак життя там не було. Я двічі обходив великий пагорб, на якому стоїть замок, і безуспішно. Лише через дві години, коли на відправлення мого поїзду залишилося трохи менше години, я знайшов той потаємний вхід, який заховався на території якогось дослідного господарства.
А перед тим, як побачити замок, в мене було достатньо багато часу, щоб оглянути містечко (насправді, село) Шомон-сюр-Луар, в якому розташований однойменний замок. Так Шомон-сюр-Луар виглядає з протилежного берега Луари:
Сам замок в осінньому вбранні берегів Луари виглядає велично і потужно:
Так з моста виглядає долина Луари раннім ранком:
За мостом починається поселення Шомон-сюр-Луар:
Центральна вулиця Шомона:
Не знаю, чи це - дійсно старий фахверковий будинок, чи новодєл? В ньому розташований готель:
А це вже точно середньовіччя:
Ще одна середньовічна вуличка. Точніше, набережна Луари:
Єдиний храм в селі:
Гуляємо по містечку, шукаємо замок:
Він зовсім поруч, але до нього на підберешся :)
Цвинтар по дорозі до замку. Єдиний цвинтар у Франції, який я бачив:
Нарешті, знаходжу вхід до замку серед якихось господарських будівель:
Назва замку Шомон-сюр-Луар походить від назви гори Chauve Mont (Лиса гора), яке згодом переінакшили в Chaud Mont (Гаряча гора). Місце, де розташований замок, було і є винятково вдалим з погляду фортифікації. Вже в X столітті граф Блуа, який вів гарячі бої за управління долиною Луари, побудував оглядову вежу в цьому стратегічному місці. Через два сторіччя фортеця перейшла спадкоємиці, яка вийшла заміж за графа Амбуаз.
Спочатку замок призначався для оборонних цілей, виходячи з його стратегічного місця розташування - він піднімається на скелястих відрогах Луари. Але з 1465 року Пьєр д'Амбуаз (Pierre d'Amboise) починає великі відбудовні роботи в замку після чого, він перетворюється на резиденцію для багатьох важливих королівських персон.
В XIV столітті Пьєра I д'Амбуаза було викрито в змові проти короля. Людовик XI велів спалити фортецю у Шомоні, а землі змовників, включаючи замок Амбуаз, конфіскувати. Але пізніше він зняв усі підозри з родини Амбуаз і допоміг відновити замок Шомон. Молодший син Пьєра незабаром став кардиналом Папи Римського і особистим другом Людовика XII. Король навіть відвідував замок Шомон в 1503 році. Але чоловіча лінія Амбуаз вимерла під час італійських війн, і остання господарка продала маєток Катерині Медичі за 120000 франків в 1560 році.
З 1550 року замком володіла Катерина Медичі. Разом з нею в замку жив і її наближений - астролог і окультист Козимо Руджиєрі. За легендою, ночами він займався чорною магією, а також відслідковував в чарівне дзеркало прийдешні долі Франції і її королівського будинку. Чи правда це, чи ні, невідомо, однак для Руджиєрі в одній з веж палацу була влаштована обсерваторія для спостереження за рухом зірок і планет.
Катерина Медичі, вдова короля Генріха II, убитого на турнірі в 40 років, мала репутацію інтриганки. Вона вирішила будь-що-будь помститися фаворитці свого чоловіка, Діані де Пуатьє, і відібрати подарований їй Генріхом замок Шенонсо, до якого Діана була так прив'язана, в обмін на Шомон-сюр-Луар. Але Діана рідко його відвідувала, і через сім років померла у своєму замку Анет.
В XVII столітті замок Шомон купив Жак-Донатіан Ле Рей, лісовий суперінтендант із Нанта. Він відкрив виробництво кераміки і видувки скла, а також майстерні для художників. Тут працював англійський склодув Роберт Скотт Годфрі і знаменитий італійський майстер карбування монет Нині, що створив більш ста портретів відомих людей, у тому числі Бенджаміна Франкліна, який був його другом і жив у Франції протягом декількох років. Після смерті Ле Рея замок спорожнів. Його син жив у заснованому їм місті Шомон у штаті Огайо в США, і рідко бував у Франції.
Після цього протягом століть замок Шомон перемінив декількох власників, і зрештою в сімдесятих роках XIX століття знайшов нових - сім’ю Брульї. Вони відреставрували будівлю і зайнялися тут конярством, відбудувавши розкішні стайні.
Родина Брульї процвітала аж до тридцятих років минулого сторіччя, коли велика депресія все-таки змусила їх розстатися з маєтком. Замок Шомон в 1938 році купило держава, відкривши в нього доступ для публіки.
Крім настінних килимів, обстановка кімнат мало збереглася. Незабаром після придбання Шомона, держава продала всі меблі, і сьогодні намагається заново обставити інтер'єри, збираючи вроздріб меблі з музеїв. Але можна подивитися кімнати Катерини Медичі і Діани де Пуатьє, прикрашені гарними гобеленами. Кімната Ругджери, астролога Катерини Медичі, незважаючи на реконструкції, зберегла деякі елементи обстановки і різьблений камін з вигравіруваною емблемою Діани де Пуатьє.
Західне крило замка відрізняє суворий середньовічний вигляд і конструкція, спрямована, у першу чергу, на максимальну обороноздатність, адже в епоху середньовіччя ця якість була набагато більш важливою, ніж зовнішній вигляд. Однак згодом неприступне спорудження було доповнено віяннями епохи Ренесансу.
Сьогодні замок відомий тим, що на його території щорічно, от уже протягом 13 років, проводиться міжнародний фестиваль садів. Щороку фестиваль позначає нову тему. Тема 2007 року (з 28 квітня по 14 жовтня) - "Mobiles! Des jardins pour un monde en mouvement". Щорічно замок відвідують 125 000 туристів.
На замковому подвір’ї:
Елементи декору:
Стайні та дозорна вежа:
В середині вежі:
В середині стаєнь:
Вид з замку на долину Луари:
Мені не відразу вдалося потрапити до замку. Велика територія довкола замку огороджена парканом. І побачити класичний фасад замку, треба попасти на територію, заплативши, здається, 11 євро. Але бажання розпрощатися з такою сумою - це ще не все. Треба знайти вхід на територію. На це в мене пішло… дві години. Стандартний вхід було наглухо зачинено, і ніяких ознак життя там не було. Я двічі обходив великий пагорб, на якому стоїть замок, і безуспішно. Лише через дві години, коли на відправлення мого поїзду залишилося трохи менше години, я знайшов той потаємний вхід, який заховався на території якогось дослідного господарства.
А перед тим, як побачити замок, в мене було достатньо багато часу, щоб оглянути містечко (насправді, село) Шомон-сюр-Луар, в якому розташований однойменний замок. Так Шомон-сюр-Луар виглядає з протилежного берега Луари:
Сам замок в осінньому вбранні берегів Луари виглядає велично і потужно:
Так з моста виглядає долина Луари раннім ранком:
За мостом починається поселення Шомон-сюр-Луар:
Центральна вулиця Шомона:
Не знаю, чи це - дійсно старий фахверковий будинок, чи новодєл? В ньому розташований готель:
А це вже точно середньовіччя:
Ще одна середньовічна вуличка. Точніше, набережна Луари:
Єдиний храм в селі:
Гуляємо по містечку, шукаємо замок:
Він зовсім поруч, але до нього на підберешся :)
Цвинтар по дорозі до замку. Єдиний цвинтар у Франції, який я бачив:
Нарешті, знаходжу вхід до замку серед якихось господарських будівель:
Назва замку Шомон-сюр-Луар походить від назви гори Chauve Mont (Лиса гора), яке згодом переінакшили в Chaud Mont (Гаряча гора). Місце, де розташований замок, було і є винятково вдалим з погляду фортифікації. Вже в X столітті граф Блуа, який вів гарячі бої за управління долиною Луари, побудував оглядову вежу в цьому стратегічному місці. Через два сторіччя фортеця перейшла спадкоємиці, яка вийшла заміж за графа Амбуаз.
Спочатку замок призначався для оборонних цілей, виходячи з його стратегічного місця розташування - він піднімається на скелястих відрогах Луари. Але з 1465 року Пьєр д'Амбуаз (Pierre d'Amboise) починає великі відбудовні роботи в замку після чого, він перетворюється на резиденцію для багатьох важливих королівських персон.
В XIV столітті Пьєра I д'Амбуаза було викрито в змові проти короля. Людовик XI велів спалити фортецю у Шомоні, а землі змовників, включаючи замок Амбуаз, конфіскувати. Але пізніше він зняв усі підозри з родини Амбуаз і допоміг відновити замок Шомон. Молодший син Пьєра незабаром став кардиналом Папи Римського і особистим другом Людовика XII. Король навіть відвідував замок Шомон в 1503 році. Але чоловіча лінія Амбуаз вимерла під час італійських війн, і остання господарка продала маєток Катерині Медичі за 120000 франків в 1560 році.
З 1550 року замком володіла Катерина Медичі. Разом з нею в замку жив і її наближений - астролог і окультист Козимо Руджиєрі. За легендою, ночами він займався чорною магією, а також відслідковував в чарівне дзеркало прийдешні долі Франції і її королівського будинку. Чи правда це, чи ні, невідомо, однак для Руджиєрі в одній з веж палацу була влаштована обсерваторія для спостереження за рухом зірок і планет.
Катерина Медичі, вдова короля Генріха II, убитого на турнірі в 40 років, мала репутацію інтриганки. Вона вирішила будь-що-будь помститися фаворитці свого чоловіка, Діані де Пуатьє, і відібрати подарований їй Генріхом замок Шенонсо, до якого Діана була так прив'язана, в обмін на Шомон-сюр-Луар. Але Діана рідко його відвідувала, і через сім років померла у своєму замку Анет.
В XVII столітті замок Шомон купив Жак-Донатіан Ле Рей, лісовий суперінтендант із Нанта. Він відкрив виробництво кераміки і видувки скла, а також майстерні для художників. Тут працював англійський склодув Роберт Скотт Годфрі і знаменитий італійський майстер карбування монет Нині, що створив більш ста портретів відомих людей, у тому числі Бенджаміна Франкліна, який був його другом і жив у Франції протягом декількох років. Після смерті Ле Рея замок спорожнів. Його син жив у заснованому їм місті Шомон у штаті Огайо в США, і рідко бував у Франції.
Після цього протягом століть замок Шомон перемінив декількох власників, і зрештою в сімдесятих роках XIX століття знайшов нових - сім’ю Брульї. Вони відреставрували будівлю і зайнялися тут конярством, відбудувавши розкішні стайні.
Родина Брульї процвітала аж до тридцятих років минулого сторіччя, коли велика депресія все-таки змусила їх розстатися з маєтком. Замок Шомон в 1938 році купило держава, відкривши в нього доступ для публіки.
Крім настінних килимів, обстановка кімнат мало збереглася. Незабаром після придбання Шомона, держава продала всі меблі, і сьогодні намагається заново обставити інтер'єри, збираючи вроздріб меблі з музеїв. Але можна подивитися кімнати Катерини Медичі і Діани де Пуатьє, прикрашені гарними гобеленами. Кімната Ругджери, астролога Катерини Медичі, незважаючи на реконструкції, зберегла деякі елементи обстановки і різьблений камін з вигравіруваною емблемою Діани де Пуатьє.
Західне крило замка відрізняє суворий середньовічний вигляд і конструкція, спрямована, у першу чергу, на максимальну обороноздатність, адже в епоху середньовіччя ця якість була набагато більш важливою, ніж зовнішній вигляд. Однак згодом неприступне спорудження було доповнено віяннями епохи Ренесансу.
Сьогодні замок відомий тим, що на його території щорічно, от уже протягом 13 років, проводиться міжнародний фестиваль садів. Щороку фестиваль позначає нову тему. Тема 2007 року (з 28 квітня по 14 жовтня) - "Mobiles! Des jardins pour un monde en mouvement". Щорічно замок відвідують 125 000 туристів.
На замковому подвір’ї:
Елементи декору:
Стайні та дозорна вежа:
В середині вежі:
В середині стаєнь:
Вид з замку на долину Луари: