ЯРЕМЧЕ
У 9 годині вечора після довгих мук прибули в самий центр карпатського туризму - Яремче. Чому ми вирішили провести тут цілий тиждень, для мене до цих пір залишається загадкою. Єдині переваги тут - чисте гірське повітря і красива природа (покриті лісом гори, гірська річка Прут з водоспадами). Більше нічого видатного в Яремче немає.
Повезло нам тут з житлом. Всього за 80 гривень в добу у нас була пристойна трикімнатна квартира в самому центрі міста зі всіма благами сучасної цивілізації. Не дивлячись на супертурістічность Яремче, з місцями, де можна пообідати, тут важко. Колиб тут не так-то і багато, як, здавалося б, мало бути. Ціни кусаються, хоча тут вони і нижче, ніж у Дніпропетровську. А годують тут часто відвертим лайном. Особливо не рекомендував би колибу
з самому центрі міста не доходячи водоспаду, яка називається "Квітуча долина". Такого говна як тут, мені не доводилося їсти навіть в самій забутій Богом сірійській або монгольській глушині. Щоб знайти нормальний гуцулський ресторан, нам було потрібно 6 днів. Такий ресторан є. Його назва "У Якова", знаходиться він біля водопаду "Пробій" біля гуцулського ринку. Ціни тут в 2 рази нижче, ніж у всіх інших колибах Яремче, а якість їжі - краще в місті.
Не сподобалися мені в Яремче і місцеві мешканці. Якось вже дуже несхвально вони відносяться до туристів. Непривітні якісь. Ми були кілька разів свідками того, як туристів прямо таки принижували місцеві, а два рази навіть били. Як признався нам потім екскурсовод, жителі Яремче вважають всіх приїжджих - родичами Ахметова. Ніфіга ж собі! Повбивав би! Назвати мене, стоявшого на Майдані, родичем Ахметова! Так і хотілося сказати: "Самі ви - москалі донецькі!" :)
Ну а зараз об позитивний сторонах Яремче. Такі, як не дивно, теж є. Яремче - місто зовсім крихітне. Тут живе до 10 тисяч жителів. Містечко знаходиться в ущелині головної водної артерії Карпат - річки Прут. Сам Прут досить повноводний. Глибина річки - по шию (якщо встати головою вниз).
Через важ місто проходить одна головна вулиця - вулиця Свободи. Все життя зосереджене тут. Є ще декілька вулиць на схилах гір, де живе основна частина місцевих жителів. Дома в Яремче 1-2-поверхові і, як правило, дерев'яні. Будівлі всі доглянуті, несхожі один на одного, і достатньо багаті.
Визначними пам'ятками Яремче вважаються Камінь Довбуша, який особливого враження на нас не справив, і Скелі Довбуша, до яких веде трикілометрова гірська стежка.
Ліси навколо Яремче переважно смерекові. Смерека схожа на нашу сосну, але вища, товстоствола і більш західноукраїнська :) В лісах багато грибів, причому найрізноманітніших. Але місцеві жителі збирають тільки білі гриби. Ми ж збирали всякі: білі, маслюки, польські, підберезники.
Місце біля Яремче, яке заслуговує особливої уваги, - це вольєрне господарство. Дійти сюди проблематично із-за потопаючих в грязі грунтових доріг. Але той, хто дійде, отримає позитивні враження від спілкування з тваринами. У першій частині господарства живуть олені і косулі. Людей вони люблять, і їх можна спокійно годувати прямо з рук. У другій частині вольєрного господарства живе велика сім'я диких кабанів: дві великі свині, одна середня і штук 10 маленьких поросят. Як тільки підходиш до вольєри, кабани відразу ж підбігають і починають просити є, смішно хрюкаючи і піщати. При цьому просовують свої п'ятачки в дірки в сітці. Після того, як їх погодуєш, вони починають бігти за тобою, поки знову їх не погодуєш. Два найнастирливіші кабани бігли за нами, напевно, більше кілометра. Вольєрне господарства нам настільки сподобалося, що ми пішли сюди другий раз, не дивлячись на труднопрохідну стежину.
Трохи відео:
Водоспад Пробій:
Click to viewДикі кабанята: