П"ятниця, Лондон, Сіті і костюмчики...
П’ятниця в Лондоні виявилася напрочуд цікавою. Центральна ідея була - піти в Сіті, щоб відчути бізнес-«дух» цього місця, яке вважається одним з центрів землі, місцем, де «творяться» гроші. Як розповідають люди, в Сіті всі перехожі в ділових костюмах, погляд в них сконцентрований і енергетика така грошовита, що аж зашкалює.
От ми і запланували - якщо вже потрібно буде гайнути в Лондон в будній день, то обов’язково відвідати Сіті і відчути ту енергетику.
Але це потрібно було дочекатися принаймні 5 години вечора, коли весь «офісний планктон» виривається на свободу :). Тому до «часу пік» ми надзвичайно цікаво погуляли. Почали з того, що на Трафальгарській площі розвідали, що ж на новий монумент стоїть на четвертому постаменті; до цього там стояла величезна пляшка (мрія алкоголіка) з моделлю надзвичайно красивого старовинного вітрильника (мрія мореплавця). Як виявилося, встановили ось таке чудо - хлопчик на конику-гойдалці :)
Скульптура була встановлена ще 23 лютого, за ініціативи мера Лондона Бориса Джонса. Зазвичай на постаментах мали б стояти пам’ятники героям, проте в цьому випадку дитина була зведена до статусу історичного героя возвеличуючи не героїзм сили чи влади а героїзм дорослішання і змужніння. Образ хлопчика на конику-гойдалці повинен наштовхнути глядачів на ідею важливості простих і буденних події в нашому житті, на які зазвичай ми не дуже концентруємось. Цей пам’ятник символізує надію на прийдешнє покоління, яке дасть людству нових героїв.
А сама історія постаментів на Трафальгарській площі теж цікава. Тут було встановлено 4 постаменти по кутках, і на них повинні були стояти монументи відомих осіб чи історичних героїв, причому основною умовою було те, що герої будуть «сидіти на конях». На трьох постаментах все було згідно домовленості, а от з четвертим ніяк вершника не могли знайти. Оригінально там мав бути Король Вільям IV, але щось з ним не склалося. І от лише зараз через більше аніж 170 років домовленість виконана, традиції дотримані - маємо вершника і на четвертому постаменті.
Цікаво так - в трьох кутках такі серйозні особи на не менш серйозних конях, а на четвертому коник-гойдалка :)
Після Трафальгарської площі ми пробралися в Королівський суд. Не маю на жаль жодного фото звідси. Зовні - ніяк не поміщався суд в об’єктив (вузька вуличка, надзвичайна величезна будівля), а всередині мені разів 10 нагадали що фотографувати не можна ще на вході (хоча я і не намагалася). Вперше бачила злобного і грубого британця, який погляду від камери не міг відвести, не заспокоївся поки я не сховала її в рюкзак. Мені з цього було дивно, тому що в приміщенні поки ми гуляли я не бачила жодної камери спостереження (може вони були дууууже добре сховані?), плюс там було стільки ничок, що в них можна було запросто сховатися, розкласти штатив і фотографувати донехочу.
Але суд - це така фіча! Тобто це реально діюча судова установа, де відбуваються слухання, вирішується доля людей і куди можуть зайти всі бажаючі (сховавши при цьому камеру щоб охорона не доколупувалася). Безкоштовно. Більше того, внизу висить розклад слухань і кожна людина може зайти послухати справу, що її цікавить. Дуже рідко бувають приватні слухання, туди публіку не допускають. Ми вирішили не вламуватись на слухання, все-таки ми не юристи, заскучаємо зразу ж через 5 хв, а виходити зразу ж після того як зайшли якось теж буде неповагою навіть до судді, не кажучи вже про неповагу до звинуваченого :). Але приміщення, де проходять слухання суперові, все як в історичних фільмах - окремі лавки для окремих представників закону, суддя у відповідному одязі і перуці, навіть клітка для звинуваченого є (нам навіть вдалося зловити якогось суддю після справи і спитати чи клітка досі використовується - він підтвердив що так!!!). Ну просто як фінал книжки «Аліса в країні чудес» де відбувався королівський суд. А сама будівля - ну просто цяця. Дуже давня, кам’яна, всі коридори у вигляді арок, враження від бродіння тими коридорами надзвичайне, а балкончики які! Якщо будете в цьому районі - підіть обов’язково, воно дуже того варте!
Лінк на сторінку в Вікі - там принаймні трохи фото є, щоб мати хоч приблизне уявлення. Доречі, як щойно виявилося - фотографувати там можна в Open House London - раз в рік один вікенд «закриті» будівлі відчиняють свої двері відвідувачам. Тоді, як кажуть знаючі люди, і можна фотографувати в суді. Запам’ятаємо на майбутнє.
Наступне місце, куди ми «вламалися» - Royal Exchange - Королівська біржа. Теж надзвичайна історична будівля, була заснована в 1565 році і служила центром торгівлі в Лондоні. Як біржа була офіційно відкрита в 1571 році, британці перейняли практику фламандської торгівлі і стали конкурувати з Антверпом (Голландія). Більше ста років біжра була суто товарною і лише починаючи з 1695 року на ній починають торгувати акціями та цінними паперами. Королевська біржа перестала діяти як центр торгівлі в 1939 році, тепер це розкішний торговий центр з ну дуууже дорогими магазинами і рестораном. Доречі фанам фільму «Сніданок у Тіфані» можу порекомендувати заскочити в цю будівлю - магазин Тіфані там теж є ;)
Потужна будівля, тепер в ній замість шалених оборотів ділових паперів відбуваються шалені обороти купівлі-продажу товарів в магазинах.
А тоді настала 5-та година і почався потік «ділових людей» :). І тут ми зрозуміла нашу помилку поїхати ловити «костюмників» і п’ятницю в березні. По-перше вже в п’ятій в хмарний день освітлення аж ніяк не є другом фотографа, краще було б, щоб вже був квітень-травень і сонце в цей час було вище :). А по-друге все було б супер, якби ми вчасно згадали, що в п’ятницю в цій країні діє правило «dress-down-day» - день, коли офіційний костюм не обов’язковий на роботі. І люди, в більшості випадків цього правила дотримуються. Пр. в мене на роботі всі 4 робочі дні тижня спіробітники (особливо ті, які працюють з клієнтами) приходять одягнуті по-діловому, зате в п’ятницю запросто можуть прийти в спортивних штанах і кедах, а серед програмістів в п’ятницю можна сказати неофіційне змагання проходить - хто прийде в футболці з найпришпильнішим слоганом :)
Щось подібне було і в Сіті, звичайно не до стану спортивних штанів, але пр. багато чоловіків будучи одягнутими в діловий костюм не мали пов’язаної краватки, зустрічалися жінки, які замість сіро-чорних тонів носили фіолетові чи темно-зелені плаття. Тобто свій бажаний потік ділових людей в чорних костюмах, з краватками і чорними потрфелями я звичайно отримала, проте обов’язково ще раз спробую туди навідатися ближче до літа і вже не в п’ятницю.
І ще одна класна традиція - тут в Сіті є дуже цікавий історичний базар - Leadenhall Market - затиснені поміж монстрами-хмарочосами кілька красивих галерей:
Ось так вони виглядали на Різдво
Так от, в четвер-п’ятницю після роботи тут зазвичай люди йдуть на пінту пива. Ця традиція також є рідною і для працівників Сіті. А оскільки далеко йти не хочеться - вони збираються випити пива і розслабитися після важкого робочого тижня саме в одному з двох пабів на макреті. В цю п’ятницю після 6 вечора вулиці маркету звичайно ж були порожні (саме Сіті вимирає ввечері будніх днів і повністю в вихідні - всі магазини/бари/ресторани зачинені, тільки туристи з камерами гуляють). Проте ми йшли «на звук» - з одного закутку долинав досить потужний гул. І звичайно з в цьому закутку були вщент заповнені відвідувачами паби. Люди (в ділових костюмах) стояли на вулиці перед пабами, пили пиво, вино, розмовляли, раділи закінченню робочого тижня. Атмосфера - супер! Просто фізично можна було відчути оце розслаблення і полегшення, що вони випромінювали :). Коли ми ходимо в паб, то в мене нема такого яскравого чи різкого відчуття, що от вже майже вихідні, і можна забути про роботу і просто розслабитися. Може тому що ми ходимо по четвергах? ;)
Ну а загалом - п’ятниця вдалася, а експеримент з «костюмчиками» ще повторю обов’язково!
От ми і запланували - якщо вже потрібно буде гайнути в Лондон в будній день, то обов’язково відвідати Сіті і відчути ту енергетику.
Але це потрібно було дочекатися принаймні 5 години вечора, коли весь «офісний планктон» виривається на свободу :). Тому до «часу пік» ми надзвичайно цікаво погуляли. Почали з того, що на Трафальгарській площі розвідали, що ж на новий монумент стоїть на четвертому постаменті; до цього там стояла величезна пляшка (мрія алкоголіка) з моделлю надзвичайно красивого старовинного вітрильника (мрія мореплавця). Як виявилося, встановили ось таке чудо - хлопчик на конику-гойдалці :)
Скульптура була встановлена ще 23 лютого, за ініціативи мера Лондона Бориса Джонса. Зазвичай на постаментах мали б стояти пам’ятники героям, проте в цьому випадку дитина була зведена до статусу історичного героя возвеличуючи не героїзм сили чи влади а героїзм дорослішання і змужніння. Образ хлопчика на конику-гойдалці повинен наштовхнути глядачів на ідею важливості простих і буденних події в нашому житті, на які зазвичай ми не дуже концентруємось. Цей пам’ятник символізує надію на прийдешнє покоління, яке дасть людству нових героїв.
А сама історія постаментів на Трафальгарській площі теж цікава. Тут було встановлено 4 постаменти по кутках, і на них повинні були стояти монументи відомих осіб чи історичних героїв, причому основною умовою було те, що герої будуть «сидіти на конях». На трьох постаментах все було згідно домовленості, а от з четвертим ніяк вершника не могли знайти. Оригінально там мав бути Король Вільям IV, але щось з ним не склалося. І от лише зараз через більше аніж 170 років домовленість виконана, традиції дотримані - маємо вершника і на четвертому постаменті.
Цікаво так - в трьох кутках такі серйозні особи на не менш серйозних конях, а на четвертому коник-гойдалка :)
Після Трафальгарської площі ми пробралися в Королівський суд. Не маю на жаль жодного фото звідси. Зовні - ніяк не поміщався суд в об’єктив (вузька вуличка, надзвичайна величезна будівля), а всередині мені разів 10 нагадали що фотографувати не можна ще на вході (хоча я і не намагалася). Вперше бачила злобного і грубого британця, який погляду від камери не міг відвести, не заспокоївся поки я не сховала її в рюкзак. Мені з цього було дивно, тому що в приміщенні поки ми гуляли я не бачила жодної камери спостереження (може вони були дууууже добре сховані?), плюс там було стільки ничок, що в них можна було запросто сховатися, розкласти штатив і фотографувати донехочу.
Але суд - це така фіча! Тобто це реально діюча судова установа, де відбуваються слухання, вирішується доля людей і куди можуть зайти всі бажаючі (сховавши при цьому камеру щоб охорона не доколупувалася). Безкоштовно. Більше того, внизу висить розклад слухань і кожна людина може зайти послухати справу, що її цікавить. Дуже рідко бувають приватні слухання, туди публіку не допускають. Ми вирішили не вламуватись на слухання, все-таки ми не юристи, заскучаємо зразу ж через 5 хв, а виходити зразу ж після того як зайшли якось теж буде неповагою навіть до судді, не кажучи вже про неповагу до звинуваченого :). Але приміщення, де проходять слухання суперові, все як в історичних фільмах - окремі лавки для окремих представників закону, суддя у відповідному одязі і перуці, навіть клітка для звинуваченого є (нам навіть вдалося зловити якогось суддю після справи і спитати чи клітка досі використовується - він підтвердив що так!!!). Ну просто як фінал книжки «Аліса в країні чудес» де відбувався королівський суд. А сама будівля - ну просто цяця. Дуже давня, кам’яна, всі коридори у вигляді арок, враження від бродіння тими коридорами надзвичайне, а балкончики які! Якщо будете в цьому районі - підіть обов’язково, воно дуже того варте!
Лінк на сторінку в Вікі - там принаймні трохи фото є, щоб мати хоч приблизне уявлення. Доречі, як щойно виявилося - фотографувати там можна в Open House London - раз в рік один вікенд «закриті» будівлі відчиняють свої двері відвідувачам. Тоді, як кажуть знаючі люди, і можна фотографувати в суді. Запам’ятаємо на майбутнє.
Наступне місце, куди ми «вламалися» - Royal Exchange - Королівська біржа. Теж надзвичайна історична будівля, була заснована в 1565 році і служила центром торгівлі в Лондоні. Як біржа була офіційно відкрита в 1571 році, британці перейняли практику фламандської торгівлі і стали конкурувати з Антверпом (Голландія). Більше ста років біжра була суто товарною і лише починаючи з 1695 року на ній починають торгувати акціями та цінними паперами. Королевська біржа перестала діяти як центр торгівлі в 1939 році, тепер це розкішний торговий центр з ну дуууже дорогими магазинами і рестораном. Доречі фанам фільму «Сніданок у Тіфані» можу порекомендувати заскочити в цю будівлю - магазин Тіфані там теж є ;)
Потужна будівля, тепер в ній замість шалених оборотів ділових паперів відбуваються шалені обороти купівлі-продажу товарів в магазинах.
А тоді настала 5-та година і почався потік «ділових людей» :). І тут ми зрозуміла нашу помилку поїхати ловити «костюмників» і п’ятницю в березні. По-перше вже в п’ятій в хмарний день освітлення аж ніяк не є другом фотографа, краще було б, щоб вже був квітень-травень і сонце в цей час було вище :). А по-друге все було б супер, якби ми вчасно згадали, що в п’ятницю в цій країні діє правило «dress-down-day» - день, коли офіційний костюм не обов’язковий на роботі. І люди, в більшості випадків цього правила дотримуються. Пр. в мене на роботі всі 4 робочі дні тижня спіробітники (особливо ті, які працюють з клієнтами) приходять одягнуті по-діловому, зате в п’ятницю запросто можуть прийти в спортивних штанах і кедах, а серед програмістів в п’ятницю можна сказати неофіційне змагання проходить - хто прийде в футболці з найпришпильнішим слоганом :)
Щось подібне було і в Сіті, звичайно не до стану спортивних штанів, але пр. багато чоловіків будучи одягнутими в діловий костюм не мали пов’язаної краватки, зустрічалися жінки, які замість сіро-чорних тонів носили фіолетові чи темно-зелені плаття. Тобто свій бажаний потік ділових людей в чорних костюмах, з краватками і чорними потрфелями я звичайно отримала, проте обов’язково ще раз спробую туди навідатися ближче до літа і вже не в п’ятницю.
І ще одна класна традиція - тут в Сіті є дуже цікавий історичний базар - Leadenhall Market - затиснені поміж монстрами-хмарочосами кілька красивих галерей:
Ось так вони виглядали на Різдво
Так от, в четвер-п’ятницю після роботи тут зазвичай люди йдуть на пінту пива. Ця традиція також є рідною і для працівників Сіті. А оскільки далеко йти не хочеться - вони збираються випити пива і розслабитися після важкого робочого тижня саме в одному з двох пабів на макреті. В цю п’ятницю після 6 вечора вулиці маркету звичайно ж були порожні (саме Сіті вимирає ввечері будніх днів і повністю в вихідні - всі магазини/бари/ресторани зачинені, тільки туристи з камерами гуляють). Проте ми йшли «на звук» - з одного закутку долинав досить потужний гул. І звичайно з в цьому закутку були вщент заповнені відвідувачами паби. Люди (в ділових костюмах) стояли на вулиці перед пабами, пили пиво, вино, розмовляли, раділи закінченню робочого тижня. Атмосфера - супер! Просто фізично можна було відчути оце розслаблення і полегшення, що вони випромінювали :). Коли ми ходимо в паб, то в мене нема такого яскравого чи різкого відчуття, що от вже майже вихідні, і можна забути про роботу і просто розслабитися. Може тому що ми ходимо по четвергах? ;)
Ну а загалом - п’ятниця вдалася, а експеримент з «костюмчиками» ще повторю обов’язково!