Страх. Оповідання третє
- Першим буде важко. - повторив хлопець з запаленими від недосипання очима та першими пролісками передчасної сивини.
- Першим бути страшно, але треба. - заперечив вже сильно облисівший парубок, він накрив руками голову і видихнувши почав все с початку - Юрко, ти сам бачиш вони нам розповідають про кризу, про важкі часи, про складні проблеми…Лють нам лайно у вуха про стабільність, якесь там зростання економіки та поліпшення становища. Чорти б вхопили це «поліпшення», і їх заразом. А що насправді? Тарифи та ціни ростуть як пліснява на дріжджах… А зарплати? Скільки та якби ти не працював відсотки по кредитах зжирають все. І ми стаємо бідніші ніж були. А ці товстопузі виродки з коштовними курвами під руку? Чув у скільки збільшилися статки власника нашого заводу за часи кризи? А все це нашим горбом! То що, так і будеш далі нести всю цю відповідальність за такі смішні гроші?
- Знаю я все це, Стюарт, - відповів Юрко, наливаючи ще по одній, - знаю. Але що поробиш? По всій Конфедерації така ж фігня, навіть на центральних планетах, ітж самі проблеми, кредити та олігархи. Ну може народ падає кістка на якій ще є недогризок м’яса. Що ти зібрався робити?
- Звільнюся.
- Ти що здурів? В тебе дружина та мала дитина, ти про них забув?
- Саме через них я і ладний так ризикнути, бо не можу більше дивитись їм у вічі повертаючись зі зміни.
- Але що змінить твій вчинок?
- Зараз я один спеціаліст-гравітаціїник. Без мене їм стане важко. Хай покусають лікті.
- Важко стане лише робітникам, а керівництву плювати, для них твоя відсутність проблема головного електрика цеху. Зрештою тобі найдуть заміну.
- Хай спробують. Важливо почати всіх замінити не зможуть.
- Що значить всіх?
Стюарт роззирнувся наче на маленькій піврозваленій кухні халупки, кредит на яку міг собі дозволити інженер з двома вищими освітами, був ще хтось, і приглушив голос.
- Якщо я почну може зірватися ланцюгова реакція. Люди вже на межі. Лишилося лише сірника запалити. Підштовхнути їх до повстання. Не лякайся ти так, нам треба буде лише підняти хвилю і попросити Імперію про захист і тоді все зміниться.
- Друже ти точно сказився. Забув що роблять з заколотниками?
- Знаю, - процідив Саймон, і в один ковток спорожнив свою рюм кув. - Саме тому ми і маємо щось робити. Не для себе так хоч для дітей…- хлопець похитав головою та продовжив з нову спалахнувши рішучістю - Ти знаєш що в Імперії нема кредиту, взагалі, як факту? Що в них там цінують знання та кваліфікованих спеціалістів? Там урядовці це не напівбог, а робітник найнятий суспільством…
- І що гадаєш що вони принесуть нам це диво на тарілці? Я впевнений вних своїх проблем вдосталь. Взяти хоча б недоторкану шляхту, людей чия вищість закріплена законодавством, як і право носити та застосовувати зброю. Не вже ти віриш, що там насправді краще?
- Так шляхта там має право носити зброю, а ти чув що буває зі шляхтичем який в п’яному угарі використав її? А з суддею що виніс несправедливе рішення? Їх закони дуже жорстокі і чим вище соціальній щаблина, там суворіше покарання. Не в Імперії справа, Юрко, а втому що вони там змогли. Отже і ми зможемо! Ніхто нам нічого не винен, ніхто не допоможе. Лише ми самі це можемо зробити для себе…
Саймон продовжив розповідати з запалом, натхненно та впевнено. В його слова хотілося вірити, цього хотілося досягти. Та час спливав і Юрко пішов додому. Намагаючись не потрапляти на очі патрулям поліції. До не варто вночі зустрічатися з охоронців права еліти від обурення громадян. І рішення прийшло саме собою. Бути першим страшно, бо коли крокуєш попереду завше здається що ідеш один, але хтось має наважитись.
- Першим бути страшно, але треба. - заперечив вже сильно облисівший парубок, він накрив руками голову і видихнувши почав все с початку - Юрко, ти сам бачиш вони нам розповідають про кризу, про важкі часи, про складні проблеми…Лють нам лайно у вуха про стабільність, якесь там зростання економіки та поліпшення становища. Чорти б вхопили це «поліпшення», і їх заразом. А що насправді? Тарифи та ціни ростуть як пліснява на дріжджах… А зарплати? Скільки та якби ти не працював відсотки по кредитах зжирають все. І ми стаємо бідніші ніж були. А ці товстопузі виродки з коштовними курвами під руку? Чув у скільки збільшилися статки власника нашого заводу за часи кризи? А все це нашим горбом! То що, так і будеш далі нести всю цю відповідальність за такі смішні гроші?
- Знаю я все це, Стюарт, - відповів Юрко, наливаючи ще по одній, - знаю. Але що поробиш? По всій Конфедерації така ж фігня, навіть на центральних планетах, ітж самі проблеми, кредити та олігархи. Ну може народ падає кістка на якій ще є недогризок м’яса. Що ти зібрався робити?
- Звільнюся.
- Ти що здурів? В тебе дружина та мала дитина, ти про них забув?
- Саме через них я і ладний так ризикнути, бо не можу більше дивитись їм у вічі повертаючись зі зміни.
- Але що змінить твій вчинок?
- Зараз я один спеціаліст-гравітаціїник. Без мене їм стане важко. Хай покусають лікті.
- Важко стане лише робітникам, а керівництву плювати, для них твоя відсутність проблема головного електрика цеху. Зрештою тобі найдуть заміну.
- Хай спробують. Важливо почати всіх замінити не зможуть.
- Що значить всіх?
Стюарт роззирнувся наче на маленькій піврозваленій кухні халупки, кредит на яку міг собі дозволити інженер з двома вищими освітами, був ще хтось, і приглушив голос.
- Якщо я почну може зірватися ланцюгова реакція. Люди вже на межі. Лишилося лише сірника запалити. Підштовхнути їх до повстання. Не лякайся ти так, нам треба буде лише підняти хвилю і попросити Імперію про захист і тоді все зміниться.
- Друже ти точно сказився. Забув що роблять з заколотниками?
- Знаю, - процідив Саймон, і в один ковток спорожнив свою рюм кув. - Саме тому ми і маємо щось робити. Не для себе так хоч для дітей…- хлопець похитав головою та продовжив з нову спалахнувши рішучістю - Ти знаєш що в Імперії нема кредиту, взагалі, як факту? Що в них там цінують знання та кваліфікованих спеціалістів? Там урядовці це не напівбог, а робітник найнятий суспільством…
- І що гадаєш що вони принесуть нам це диво на тарілці? Я впевнений вних своїх проблем вдосталь. Взяти хоча б недоторкану шляхту, людей чия вищість закріплена законодавством, як і право носити та застосовувати зброю. Не вже ти віриш, що там насправді краще?
- Так шляхта там має право носити зброю, а ти чув що буває зі шляхтичем який в п’яному угарі використав її? А з суддею що виніс несправедливе рішення? Їх закони дуже жорстокі і чим вище соціальній щаблина, там суворіше покарання. Не в Імперії справа, Юрко, а втому що вони там змогли. Отже і ми зможемо! Ніхто нам нічого не винен, ніхто не допоможе. Лише ми самі це можемо зробити для себе…
Саймон продовжив розповідати з запалом, натхненно та впевнено. В його слова хотілося вірити, цього хотілося досягти. Та час спливав і Юрко пішов додому. Намагаючись не потрапляти на очі патрулям поліції. До не варто вночі зустрічатися з охоронців права еліти від обурення громадян. І рішення прийшло саме собою. Бути першим страшно, бо коли крокуєш попереду завше здається що ідеш один, але хтось має наважитись.