Страх. Оповідання четверте
- Зрозумій, більшості просто важко визнати свою помилку, - коробка з фарбами полетіла до купи порваних картин та поламаних мольбертів. - Важко визнати. Перекреслити та початки все з чистого аркуша.
- Але Стівен, твої роботи… вони… - дівчина присіла навколішки біла звалених у купу творів - вони … вони геніальні! Тебе просто ще не визнали. Але визнають, обов’язково визнають. - Анна підняла на юнака повні сліз очі, - багато ж геніїв не визнавали за життя…
На секунду хлопець застиг щось обмірковуючи,а потім повернувся, і зло просичав:
- Дурня. Невже ти не розумієш що це все дурня? Митців визнають за життя! Не існує визнання після смерті! Лише за життя! Все інше це вигадки. Казки що їх пропагандує зграя зубожілих ідіотів, що звуть себе критиками. Вони накидаються на творчість якогось бідолахи, як шакали на труп лева. І підносять до небес роботи того хто вже не в змозі виставити рахунок… Мерзенні дурні, позбавлені смаку, вони один поперед іншого вони вихвалюють огидні, потворні роботи. Тупо набиваючи ціну на порожньому місці. Створюють кумира з того хто або не може без них існувати або давно помер. Для цього не треба бути митцем, лише вдалим ділком! Ні визнання існує лише за життя…
Стівен нарешті видихся та замовк, а Анна опустила голову і ледь чутно промовила:
- І що будеш робити далі?...
- Спалю все до біса… Аби нічого не лишилося цим покидькам.
- А далі?
- Я підписав контракт, - знизав плечима юнак, - піду в армію, стану нарешті громадянином. Корабель вилітає завтра.
- А знаєш ти просто бовдур, - раптом спокійно промовила та що надихала та підтримувала
- Що?
- Що чув, - повторила дівчина, і вишпортала з купи сміття планшет і стілус, - ось візьми.
- Ні! - Гаркнув юнак і вибив інструменти з рук Анни. Стівен схопив свою музу за талію і ривком постави її на ноги. - я сказав з цим покінчено. Назавжди.
- ну хай так, але запам’ятай. - промовила вона піднявши чисті блакитні очі, - Важко і страшно визнати свою помилку. Лячно кинути дурну справу і піти далі. Але ще страшніше, незважаючи ні на, що продовжувати працювати і досягати. Хай би як важко не було, але йти до своєї мрії. Прощавай.
Промовила фея і розтанула в повітрі.
- Але Стівен, твої роботи… вони… - дівчина присіла навколішки біла звалених у купу творів - вони … вони геніальні! Тебе просто ще не визнали. Але визнають, обов’язково визнають. - Анна підняла на юнака повні сліз очі, - багато ж геніїв не визнавали за життя…
На секунду хлопець застиг щось обмірковуючи,а потім повернувся, і зло просичав:
- Дурня. Невже ти не розумієш що це все дурня? Митців визнають за життя! Не існує визнання після смерті! Лише за життя! Все інше це вигадки. Казки що їх пропагандує зграя зубожілих ідіотів, що звуть себе критиками. Вони накидаються на творчість якогось бідолахи, як шакали на труп лева. І підносять до небес роботи того хто вже не в змозі виставити рахунок… Мерзенні дурні, позбавлені смаку, вони один поперед іншого вони вихвалюють огидні, потворні роботи. Тупо набиваючи ціну на порожньому місці. Створюють кумира з того хто або не може без них існувати або давно помер. Для цього не треба бути митцем, лише вдалим ділком! Ні визнання існує лише за життя…
Стівен нарешті видихся та замовк, а Анна опустила голову і ледь чутно промовила:
- І що будеш робити далі?...
- Спалю все до біса… Аби нічого не лишилося цим покидькам.
- А далі?
- Я підписав контракт, - знизав плечима юнак, - піду в армію, стану нарешті громадянином. Корабель вилітає завтра.
- А знаєш ти просто бовдур, - раптом спокійно промовила та що надихала та підтримувала
- Що?
- Що чув, - повторила дівчина, і вишпортала з купи сміття планшет і стілус, - ось візьми.
- Ні! - Гаркнув юнак і вибив інструменти з рук Анни. Стівен схопив свою музу за талію і ривком постави її на ноги. - я сказав з цим покінчено. Назавжди.
- ну хай так, але запам’ятай. - промовила вона піднявши чисті блакитні очі, - Важко і страшно визнати свою помилку. Лячно кинути дурну справу і піти далі. Але ще страшніше, незважаючи ні на, що продовжувати працювати і досягати. Хай би як важко не було, але йти до своєї мрії. Прощавай.
Промовила фея і розтанула в повітрі.