Господарство.
Плануючи влаштуватися в селі на постійно, звичайно ми думали завести в господарстві тваринок, обдумували кого і коли ми заведемо. Проте задуми задумами, а життя вносить свої непередбачувані корективи. Розкажу по порядку про наших тваринних мешканців в тій послідовності в якій вони в нас з’являлися.
Найперший почесний мешканець нашого поселення Чистюля, або скорочено Тюля.
Його ми знайшли в тирсі, на лісопилці. Там як раз на весні народилися цуценята, троє сучок і два песика. Сучок як часто водиться втопили, а їх двох з братиком залишили. Ми домовилися за цуценя коли вони були ще маленькі, чекали поки трохи підростуть, відлучаться трохи від маминої цицьки, і ми виберемо собі котрогось. Але коли ми прийшли їх провідувати наступного разу, виявилося що він лишився сам, один. І хоча він був ще малуватий, та щоб не зволікати поки і цього заберуть то, ми його поспішили забрати. Спершу ми називали його просто “цюця”, бо ніяке ім’я не ліпилося. А ім’я Чистюля він отримав, бо влаштував страшний галас на всю вулицю коли в спеку дружина вирішила його трошки покупати. Стояла спека, ми з товаришем анархістом як раз ремонтували льох за хатою, як чуємо голосний вереск, скавучання, подумали може сильно придавив його хто, чи схопив осу і та його вжалила або що. Підхопилися, прибігли рятувати, а там цуценя стоїть в мисці і його поливають теплою водичкою. Пізніше він вже звик купатися, але так і прилипло до нього Чистюля.
Хороший песик, гавкучий, не кусається. Ось його свіже фото.
Ще його називаємо Тюльчик-кавункчик, бо любить кавуни, або ще симпаТюля. Тримаємо на ціпку, щоб не шукав де шкоду зробити, на прогулянки в ліс чи по фрукти відв’язуємо, ходить з нами. Адепт культу харчів, особливо обожнює варені яйця, серед іншого їсть яблука, абрикоси, гарбузи.
Наступною почесною мешканкою стала коза Нена.
Вона народилася на нашій вулиці, я випадково в магазині почув що жінка обмовилася про козенят, спитав чи не продадуть вони нам одну кізочку, і пізніше купили в неї за 50 гривень. Вередлива як і усі кози, як в тій казці “бігла через лісочок, ухопила кленовий листочок, бігла через місточок, попила води крапельку”, а загалом непогана. Не любить лишатися без компанії, наприклад притнути пастися за город саму, буде мекати до “посиніння”. Доводиться зачіпляти на подвір’ї на ланцюжку, разом з Тюлею ходить з нами на прогулянки по фрукти, іноді в ліс. Самий небезпечний мешканець. Дивитися за нею доводиться дуже пильно, бо її так і тягне обскубати якийсь саджанець, але вона все одно находить моменти коли відірветься, або хтось ведучи її випустить з уваги. Вже доволі пообскубла яблуньки, саджанці винограду, вишні, останній раз прогавили хурму. Є вірна прикмета, коли притнув її біля двору - вийшов з хати і чуєш мекання, значить коза на місці, якщо благовісна тиша, значить вже урвалася, і біжи рятуй саджанці. Ось свіже фото.
Її десь зараз вже треба буде до цапа вести, скоро попроситься. Хоча вона ще молоденька і не народжувала козенят, та вже трошки доїться. Десь три, чотири столових ложки молока, якраз попити Ксюші.
Ксюша це третій почесний мешканець нашого подвір’я - киця.
Такою вона до нас приїхала, маленька, гарненька, м’ягенька, грайлива, з хорошої сім’ї, вихована в найкращих традиціях полювання. Нам її привіз син бабці сусідки, із райцентра, в них була гарна киця з цієї ж сім’ї, та коли вони травили мишей на горищі то та наїлася і померла. Кицька молодець, ловить мишей іноді по три на день, раз молоденького крота спіймала і принесла, на жаль вже мертвого. Свіже фото
Зараз також ми її називаємо часом “наглою мордою”, бо вона знає що ми її дуже любимо і користується цим, не думаючи на скільки їй кращі ніж Тюлі, який спить в будці, а не в теплі як вона, і під час обіду не може заплигнути на коліна і випросити собі добавки, то встань серед ночі випусти її з хати, бо вона надумала піти погуляти і т.і. Також ходить з нами разом з Тюлею і Неною на прогулянки за фруктами, і навіть в ліс ходила. Іноді треба зловчитися щоби Ксюша за нами не пішла, та не загубилася. З Тюлею вони великі друзі. Захворіла щось, іноді кашляє, очі більшу половину часу майже повністю закриті плівкою, внутрішнім віком чи чимось таким. Зараз трохи наче очунює.
Кури йдуть під порядковим номером чотири.
Чотири курки під номером чотири. Звичайні рябенькі курки-несучки. В нас не було в планах саме тоді їх придбати, просто їздила прямо вулицею машина, з якої пропонувала молодих курей на продаж, то дружині і придбала чотирьох. Довелося спершу тримати їх на веранді, поки влаштували їм курник. У нас взагалі всі пройшли через веранду, Тюля, Нена, кури, пізніше кролі. У курей були чомусь общипані шиї, можливо порода з голою шиєю вважається більш цінною. Зараз вже пір’я на шиї повідростало. Перший місяць кури не неслися, через те що молоденькі були і через зміну обстановки. Потім треба було вислідити яка де в яких хащах несеться. Першою спіймалася квочка, тоді ще просто Доця, бо дуже ручна, згадується мультик де кішка з куркою помінялися місцями. Якось наприкінці липня зникла курка, шукали, гукали не знайшли, думали лисиця вкрала, але сподівалися на краще, іноді кури влаштовуються ночувати на гілці дерева. І як ні в чому не бувало на наступний день курка з’явилася, оперативно її було поставлено під нагляд, і через якусь годинку виявили через дорогу гніздечко з 12 яйцями на які курка всілася висиджувати. Ми перенесли в окрему кімнату де її ніхто не турбував, разом з гніздом і яйцями. Але проблема в іншому, півня в нас не має, а отже яйця не запліднені, треба знайти яйця. А ще взнали що в людей бувають забобони, щоб не продавати яйця під квочку, бо начеб-то в себе не буде квочок і курчат. У місцевих ми роздобули 6 яєць, куплені в райцентрі на базарі, ще через 4 дні я привіз яйця куплені на базарі в Києві 6 штук (з яких одне дорогою тріснуло), і два квочкіних яйця залишили. Отже разом вийшло 13 яєць. І от 12 серпня з яйця вилупилися троє курчат.
Першим проклюнулося чорненьке (символічно кольору волі і анархії) з голою шиєю, другим і третім біленькі, повністю вкриті пір’ям, інші три виявилися бовтунами, в деяких були загиблі зародки. Курчата були забрані від квочки, бо їй треба було ще інші яйця висиджувати, які були підкладені під неї пізніше, до того ж при появі курчат квочка припіднімається на яйцях, щоб не подавити їх і вже гірше гріє яйця які залишилися. Через чотири дні 16 серпня в п’ятницю народилося ще п’ятеро курчаток рябенькі руденькі, але теж збірна солянка різної породи.
Одне повністю вкрите пір’ям, троє з голими шиями, але в одного з них на ногах пір’я, ще двоє напівголі, з голою шиєю, місцями на пузі і на крилах голі, на ногах пір’я, нагадують страусенят.
Одне з курчат “страусенят” народилося недоформованим і через кілька днів померло. Одне з першовилуплених теж не зовсім здорове, майже не росте. Ми намагалися перших трьох курчат повернути до квочки, але вона вже їх не приймала, ганяла, клювала Але ж курчатам треба тепло, особливо вночі, коли на сонечко їх не винесеш. То ми їх на ніч підкладали під квочку, і поки не дуже світло з ранку вона їх не чіпала, не розрізняла курчат при поганому освітленні, а на день відокремлювали. Годували їх крупою і хрущами, яких ми багато знаходили потрошку перекопуючи город. Зараз вони вже підросли. Серед них запідозрено два півника, один біленький з перших, і страусеня. Квочка вже не дуже почала за них переживати, і після того як почала нестися була від них відлучена. Зараз привчаємо їх до курника і до інших курей, а курей до них. Бо три курки ходять втрьох як банда і гоняють і курчат, і квочку(хоча раніше вона була в компанії), і цуцика(він з ними поодинці воює, але як насипаєш йому їсти, іноді доводиться чатувати, бо можуть налетіти і перевернути йому миску, аби самим все дісталося), і кицьку (раз в неї курка вихопила мишу і намагалася ковтнути, та на пів дороги застрягла, довелося витягати), одній козі вони не страшні і кролям( бо до них не дістатися).
Це Аватарка (бо замастила крило в синю фарбу), Цесарка(бо жерла все підряд включаючи колорадських жуків, Доця(замість квочки отримала це ім’я за те, що першою з трьох почала нестися, до того ж в курнику) несуться кожен день(Аватарка і Цесарка несуться в бур’янах), іноді роблять перерву, умовно виходить за чотири дні десяток. Зараз до них приєдналася і Квочка, тепер виходить за три дні десяток. На зиму стануть менше нестися через погіршення харчування. На весну підтягнуться і курчата.
Під п’ятим номером в хазяйстві прописалися кролі.
Дружина з дочкою коли ходили в лісочок по гриби зустріли там жінку з села яка запропонувала подарувати нам кролів, вони відмовлялися, бо не було де їх тримати, і було багато іншої роботи. Але потім зустрівшись з цією жінкою по вулиці, вона таки подарувала нам двох кроленят. Чорна Аза і біла з плямами Краля. Спершу ми їх помістили у велику каструлю виварку. Пізніше для них була збудована клітка зі старої сітки рабіци, яка була викопана на згарищі в бур’янах. Коли давали нам кроленят, то передбачалося що це кролик з кроличкою, пізніше ми вирішили що це дві кролички, потім вирішили що таки кролі обидва, та домовилися про кроличку. А потім коли нам вже принесли вагітну кроличку (за неї ми вже заплатили), то виявилося що таки в нас обидві кролички. Тож Кралю ми обміняли на самця.
За цей час для кролів була облаштована яма, в яку спершу були поміщені Краля і Аза.
З приходом вагітної кролички, і обміном Кралі на самця, вагтіна кроличка була поміщена в яму, а кроль з Азою в клітку. Вагітна кроличка схудла і ми сподівалися що в неї є кроленята. Та через два тижні вичищаючи в ямі, я заглянув в нору і побачив неглибоку нору і в ній кроличку і ніяких ознак гнізда чи кроленят, я навіть за вуха витяг кроличку з нори кілька разів аби дослідити нору. А вже в цей час в клітці Аза почала рвати пух, облаштовувати гніздо. Ми вирішили всіх трьох перемістити до ями, нехай Аза собі в ямі зробить нору та там народить. Однак кроля таки відсадили назад, бо дуже він кроличкам спокою не давав. Та на наступний день десь зникла Масяня(так назвали вагітну кроличку), була ще ретельніше досліджена нора і запідозрено що в ній є відгалуження, але як його побачити, в нору не залізеш, голову не засунеш. Тоді в нору був засунутий ліхтарик а слідом за ним на витягнутій руці фотоапарат в режимі відеозй’омки, і дійсно виявилося приховане відгалуження в кінці якого і сиділа загублена нами кроличка. А через тиждень, під час ранкового годування ми побачили маленьке сіреньке кроленя, а ввечері ще одне чорненьке. А ось буквально на днях нарахували їх шестеро, п’ять сіреньких і одне чорненьке. Тепер думаємо що треба більше сіна.
Останніми прибульцями на даний момент стали хвилясті папужки, під номером ноль. Бо вони були найперші, але приєдналися до компанії останніми. Зелений самець на ім’я Чіко, хоча звуть його всі Чіка. Його нам принесла колега по роботі, до якої він залетів на балкон. Вихований охочий до спілкування, може сісти на палець і розказувати що він Чіка-Чіка-Чіка. І жовто-зелена самичка на ім’я Люся. Була куплена на базарі, щоби Чіке було веселіше, особливо коли ми від’їжджали у відпустку днів на десять і залишали їх вдома випущеними з клітки. Більш дика і шкодлива, на палець сідає лише задля того, аби зігнати Чіку, не цурається куснути. Їм тепер значно менше стало припадати уваги, то вони трошки на самоті на жаль. Та без нових вражень вони не залишилися. У дружини було бажання випустити їх на вулиці, далеко вони не мають полетіти, бо до своєї клітки вони дуже звикли. І от влітку вона вирішила таки здійснити своє бажання і вигуляти папужок. Ну Чіка як більш досвідчений і компанєйський вилетів і сів поряд на шовковиці, а Люсі як і передбачалося світ за очі, пурх і немає. Чіка як порядний зайшов додому, а та хвойда зникла. Щодня ми виставляли клітку з Чікою так, щоб її було добре видно, і дужче розносилося його цвірінькання вулицею. І на третій день вона повернулася, дуже хотіла пити, бо саме була засуха. Пізніше дружина вдруге вирішила випустити їх нехай політають. Цього разу чіка полетів до льоху, і довелося йти за ним з кліткою, запрошати. А Люся знову світ за очі пурх і завіялася, та незабаром була помічена, коли кілька разів пролітала вулицею над дорогою, її ганяла переслідуючи зграя ластівок. Після чого через деякий час повернулася додому, до хати, до рідного Чіки. Зараз ми їх іноді випускаємо лише в кімнаті, принаймні до наступного літа.
П.С. Квочка пропала,а через день повертаючись з лісу, ми побачили кібеці і круки кружляли над нашим городом і на сусідній ділянці знайшли мертву квочку.