...

[amyshka]

Дивно... Кожен день схожий на попередній як дві краплини води. Все однакове - комп*ютер, нотації батьків і бажання кудись звідси втекти... І куди саме втекти - немає особливого значення - аби не тут. Ніколи не думала, що буду так прагнути пожити декілька днів окремо від батьків. Найнеприємніше - це те, що в те місце, куди я хочу піти, мене найменше хочуть відпускати. І особливого значення не має те, що ми зустрічаємося вже понад півтора року, нам "все одно рано ночувати разом". А я вже не можу бути вдома. Єдина тема для розмови у мого батька - що я маю зробити, і це включає все - я маю поїсти о такій то годині, зробити те, те і оте. Все. Більше йому нічого мені сказати. За ці півтора року я лише один раз ночувала у свого хлопця, і то мені три дні довелося доводити своїм, що нічого страшного в цьому немає...

З іншого боку, треба зробити купу домашнього завдання з англійської мови. Він задав нам подивитись 6 фільмів (які я нарешті дістала
) і прочитати книжку (Новий місяць - моя, прочитано десь сторінок 50). Я майже нічого не зробила, бо тааак ліньки
Навіть свої серіали останнім часом не дивлюсь (Зачаровані англійською - така цяця
, а Секретні матеріали що українською, що англійською просто чудові
), а це дивно. Цікаво, коли ж я буду дивитися аніме (так, вам не здалося, я дійсно зараз качаю аніме) Сакура. Вирішила згадати дитинство)

Ще хочу сплести собі кілька феньок. Схеми є, нитки купила декілька днів тому, але ж знову ліньки...