Кілька днів тому вирішив я піти до польського консульства на славній вулиці Сміливих у Львові, щоб розізнати як там ситуація і заодно записатися в чергу. І чекало на мене велике розчарування, бо станом на 18 год я був у списку під номером 150, а щоб і його не втратити і можливо (не факт) потрапити всередину консульства наступного дня треба було цілу ніч провести на цій вулиці Сміливих. Така перспектива щось мене не дуже втішила, тому було прийнято рішення їхати до Києва і там подавати документи. І скажу я вам, правильно ми зробили, що поїхали до Києва. На момент відкриття консульства в черзі від сили було людей 30. З невеликими труднощами за другим разом, ми все ж таки подали документи і менше, ніж за тиждень... тьху-тьху, щоб не наврочити... будем мати візи. І звідси в мене виникає вапрос: якого хєра ці всі люди, які приїжджають до Львова з навколишніх областей, днюють і ночують під консульством, штовхаються в чергах, стоять під сонцем або мокнуть під дощем замість того, щоб поїхати до Києва і без проблем отримати візу? Це якийсь вид мазохізму чи шо?
Користуючись нагодою, також хотілось би подякувати надзвичайної доброти дівчинці, яка приймала в нас документи і дуже нам допомогла, підказала як краще зробити і взагалі поводила себе саме так, як і має поводити себе візовий працівник - виховано і приємно. Дуже тішить, що такі люди ще є, попри їх нервову роботу.
А якщо будете подавати на візу через київське консульство РП, то раджу скористатися послугами сайту
http://www.e-konsulat.gov.pl/ і заповнити електронну анкету. В цьому випадку віза робиться швидше.