Орел не ловит мух
Девлет Гирей - Ивану Грозному, о набеге на Речь Посполитую (1575) и своем неучастии в нем: «яз потому сам воротился, что Литовская земля безгосударьная, и послал есми сына своего Адыл-Гирея» (Посольская книга по связям Московского государства с Крымом 1571-1577 гг. М.: Издательский дом Марджани, 2016. С. 226).
Иначе говоря, хан не станет утруждать себя походом, в котором не встретит против себя равное себе по статусу лицо. Нежелание царя лично возглавить войско в кампаниях 1571 и 1572 годов хан вообще представлял как ужасное дело, наверно, это даже было оскорбление - каких-то там воевод вместо себя отправлять, а не самому воевать с монаршей особой!
Еще: Грушевський М. Історія України-Руси. Том IX. Книга 1. К.: Наукова думка, 1996. С. 498:
«Б. Хмельницький прислав послів з листом, що на нього йде польський король з Ляхами і Німцями ріжних країв... Хан радився над сим з башею, з нуреддіном і з ближніми людьми, і рішили козацьких послів відправити негайно, а з ними скарбникового дворянина Імельдеша за вістьми: аби гетьман післав козаків під неприятельський табор по язика і прислав його зараз ханові з Імельдешом. А якби ніяк язика не вдалось дістати, то має Імельдеш напевно довідатись, чи сам король іде на гетьмана і козаків? скільки з ним війська? яких країв Німці йдуть і скільки? Хто гетьманом і инші старші? Коли напевно йде сам король, то сам хан піде в поміч Хмельницькому з царевичами і Ордою; коли йде тільки гетьман (польський), то хан пішле тільки царевича».
Вот еще одна интересная сторона вопроса: пафос, представления о военной чести, престиже и славе в Крымском ханстве.