то дощ, то вітер, хмари набігають або всміхається сонце... Кінець літа, завжди сумно чомусь. Вже кетяги червоні і повсипався яблуками-грушами сад, і сумно так наче щось випорхує, втікає й несила зупинити його. Кошенята сидять під дашком паркану і гріються в останіх теплих променях, в затишку, сховані від мжички майбуття. І малий спить, а мені є час
(
Read more... )