варенуха
Десна минулого тижня і прохолодні сільські хатки тепер згадуються неначе зимовий сніг.
Та мусила повернутися до розпеченого Києвища, де придатним для проживання вдень здалося лише метро, особливо коли наближається поїзд, і кондиціонована книгарня "КС" на Петрівці.
а ввечері на сьогодні було стільки планів, скільки всього зробити, аж нагодився ранок і вже з восьмої зварив мозок, налягло медузно-мармеладне безсилля.
і чого я мучуся? працюю ж вдома, а сплю в найпрохолодніші години ночі та до схід-сонця... - це ж неправильно. треба терміново переходити на нічний графік, це ж неефективно спати, коли нарешті приходить довгождане нічно-світанкове полегшення, і не працювати, а стікати водою в денні години... (правда, я ще не придумала як спати в цьому пеклі без кондиціонера)
Топлене масло мізків ляпає на клавіатуру. обтирання тіла мокрими рушниками не рятує. на артполе вперше за кілька років не поїхала через стан здоров’я. старію.
Та мусила повернутися до розпеченого Києвища, де придатним для проживання вдень здалося лише метро, особливо коли наближається поїзд, і кондиціонована книгарня "КС" на Петрівці.
а ввечері на сьогодні було стільки планів, скільки всього зробити, аж нагодився ранок і вже з восьмої зварив мозок, налягло медузно-мармеладне безсилля.
і чого я мучуся? працюю ж вдома, а сплю в найпрохолодніші години ночі та до схід-сонця... - це ж неправильно. треба терміново переходити на нічний графік, це ж неефективно спати, коли нарешті приходить довгождане нічно-світанкове полегшення, і не працювати, а стікати водою в денні години... (правда, я ще не придумала як спати в цьому пеклі без кондиціонера)
Топлене масло мізків ляпає на клавіатуру. обтирання тіла мокрими рушниками не рятує. на артполе вперше за кілька років не поїхала через стан здоров’я. старію.