раптово
... недільний вологий ранок, дивлюся у вікно на майже розквівшу вишню буквально за межею скла... раптово згадав літо, гаряче яскраве сонце, що пронизує соковиту зелену траву, надаючи їй салатового світного відтінку..., тіток в широкополих шляпах..., наш квітучий парк..., і раптово захотілося, як в дитинстві, на Чортове Колесо, і не так, щоб проктутити одне коло і зразу злізти, ледве запам'ятавши за той один період клаптики рідної землі тільки виглядом згори, а зупинити механізм того великого колеса і довго роздивлятися все навкруги, вдихаючи запечений запах літа, залишаючись зовсім незахищеним від палючого сонця, що на цілий літній день прибите нагорі цілого неба...