Мармароси. Керівництво користувача
Первая моя запись в этом журнале на украинском языке. Просто захотелось потренироваться печатать в украинской раскладке. И еще потому что не жителям Украины эти советы вряд ли будут полезными и интересными, - не верю я что кто-то издалека решится пройти через все эти приготовления и волокиту с документами ;)
Отже, кілька суб'єктивних порад, які на мою думку можуть стати у нагоді.
Крок 0.
Перш ніж вирушити у похід по Мармароському хребту прочитайте це керівництво, або будь-яке інше на згадану тему і дайте собі відповідь на питання: "А воно мені взагалі треба, той похід?" ;)
Крок 1.
Точно визначтесь з групою учасників заздалегідь, переконавшись у їхній витривалості, серйозності наміру, любов'ю до природи та... хорошою кармою. Щодо останньго у мене є теорія, що гори більш прихильні до хороших людей, а не тих хто йде туди побухати, покорити вершину, принести з собою і залишити сміття і таке інше. Як показує досвід таким групам частіше за інших не фартить з погодою, і замість карколомних пейзажів вони побачать хіба що хмари та туман.
Крок 2. (Досвідчені туристи можуть пропустити)
Переконайтесь у своїй власній витривалості. Якщо у вас немає зовсім ніякого досвіду походів у гори, то може варто розпочати з чогось іншого, окрім Мармарос. Ну хоча б з Боржави. Це буде корисно ще й тим, що ви зможете переконатись у доцільності вашого спорядження: побачити що було зайвим у рюкзаку, чи правильно ви розрахували запас їжі (щоб її вистачило на усі дні і не залишалось при цьому!), пересвідчитись що ваше взуття комфортне, не протікає, а штани чи мокра куртка швидко сохнуть після дощу і не добавляють зайвої ваги у вашому рюкзаку; спробувати поставити палатку та зварити кашу на газовому пальнику.
Є звичайно винятки з правил. Наприклад, та сама Лєнка була вперше у поході саме на Мармаросах, але вона була ще тим "челябинским суровым мужиком", що задовго до походу довів свою готовність. Хіба кожна туристка може похизуватись тим, що на 6-му місяці вагітності зійшла на г. Гемба (хребет Боржава) самостійно, без допомоги підйомнику? А той хто вважає себе героєм лишень за те, що "покорив Говерлу" з легким рюкзачком з сендвічами та водою, нехай згадає що Лєнка туди вийшла з 11місячною дитиною на руках, яка на той момент мала вагу десь під 10 кг. Весь підйом і спуск на Говерлу не зайняв у неї більше 5 годин.
Крок 3.
В Мармароси краще вирушати з картою та GPS навігатором. Там не буде табличок і вказівників, на відміну від Чорногорського хребта.
Карту Рахівського району (а саме така потрібна) можна купити в магазинах "Карти України", або ж на крайній випадок роздрукувати цю. Навіть маючи карту варто взяти і навігатор, на випадок низьких хмар чи туману, щоб бува не перетнути кордон випадково. Та і в густих лісах він теж може стати у нагоді.
Крок 4.
Так як маршрут проходить вздовж державного кордону, то потрібно заздалегідь (за кілька тижнів) отримати перепустку у прикордонників. Для цього потрібно:
- Роздрукувати заяву на ім'я командиру Мукачівського прикордонного загону с проханням надати дозвіл на знаходження групи туристів у прикордонній зоні Закарпатської області з....по... (вказати точні дати) за завданим маршрутом (вказати маршрут).
- Окремо роздрукувати детальну схему маршруту та список учасників з повиними паспортиними даними: ПІБ, Дата народження, № паспорту, коли і ким виданий, адреса проживання та телефон.
- Відіслати лист факсом (03131)2-12-61 або поштою (Мукачівський прикордонний загін, вул. Недецеї, 45, м. Мукачеве, Закарпатська обл., 89600)
- Зателефонувати за декілька днів та дізнатися, чи надали дозвіл і чи відправили в с. Ділове відповідне повідомлення про вашу групу.
Детально процедуру отримання дозволу та ім'я командира прикордонного загону можна знайти тут.
Крок 5.
Заздалегідь купити квитки на потяг та забронювати трансфер с Івано-Франківська. Як правило квитки у напрямку Карпат розкуповують швидко. Рекомендований поїзд з Києва на Івано-Франківськ: туди - 43К 18:49 - 05:45, назад 43Л 21:55 - 08:46
З Ів.-Франківсяка можна до с. Ділового доїхати на таксі, або двома автобусами з пересадкою у Рахові. Автобус до Рахова їде близько 4.5 годин, там пересадка на автобус м. Рахів - с. Ділове. Таким чином майже пів дня губиться на добирання до початкової точки, а потім доводиться брати таксі вже у гори, до пол. Лисича, щоб встигнути до темряви. Цей варіант теж виснажує, але так ви стаєте туристами-матрасниками, які скористались допомогою авто, щоб добратись на полонину на висоту 1500м.
Варіант 2 - з таксі з Франківська до Ділового у фінансовому аспекті буде приблизно стільки ж коштувати, але, ви вже у 10й ранку будете на старті. Так ми наприклад встигли на таксі 1) заїхати у Рахів і відмітитись у рятувальників (про всяк випадок), 2) звідти доїхати до Ділового до 10 години ранку.
Крок 6. Отримання перепустки.
Всі учасники походу повинні мати при собі паспорти. Їх керівник групи повинен пред'явити прикордонникам, отримуючи дозвіл/пропуск на подальше пересування.
У випадку з рятувальниками потрібно точно знати маршрут і місця стоянок.
В обох випадках (і рятувальники, і прикордонники) дадуть номери телефону для звязку, на які потрібно щовечора відсилати смс повідомлення з місцем знаходження групи. Останні повідомлення надіслати в кінцевій точці маршруту, типу: "Всі цілі і здорові, закінчили маршрут у с. Дземброня".
Порада 1. Питна вода на пол. Лисича.
Питну воду можна знайти в районі цих двух колиб. І хоч виглядяють вони досить мальовничо здалеку, це звичайно не є варіантом для ночівлі, - краще розбити палатку тут же, поряд - там досить непогана рівна місцина без бугрів та схилів. Правда у суху погоду влітку води може бути досить мало, і вона буде не досить чистою.
Порада 2. Місце для ночівлі.
Заночувати краще у цій хатинці на узліссі. Хатинка хоч і виглядає мальовничо здалеку, зблизька задовольнить не кожного. Я наприклад так і не наважилась у ній заночувати, воліючи спати у палатці біля неї. Чому? Наступне фото може дати відповідь - для мене там недостатньо охайно.
Але що приємно вразило, що у ній був і запас дров і деякий запас їжі для подорожуючих, чи тих кто заблукав у негоду. Потрапивши у цю хатинку - ви точно не помрете від спраги, голоду чи холоду. Там є навіть піч, де можна розпалити вогонь і зварити гарячого чаю, та зігрітись у мороз.
Якби була зима, то я би мабудь не була такою вередливою, а заночувалаб у хатинці на дерев'яних полицях. А так... слухала як вітер гуляї десь у верхів'ї ялинок.
3. Хатинка зсередини:
4. Піднімаючись на вершину г. Піп Іван Мармароський від її підніжжя можна побачити такий знак. Ділянка таки дійсно небезпечна, особливо взимку - є куди падати і як мінімум калічитись. Але в хорошу суху погоду вона просто досить крута з обривами вздовж стежки, але не така вже й небезпечна.
5. З того місця, що вже не є небезпечним стежка на гору вигляда ось так.
6. Після вершини ПІМ стежка й далі йде по самому хребту вздовж обривів та кордону, повз прикордонні стовбчики.
7. Доречі про стовбчики і цю картину. Порада 3. Її варто запам'ятати. Тут хребет повертає вправо, майже під 90 градусів. Це вже Румунія. І ті хатки, чий дах блищить на сонці, - то вже Румунскькі садиби.
8. Кордон йде вздовж цієї стежки круто вниз, і виходить на одну з тих доріг, що видніються внизу. Прикордонні стовби будуть справа від дороги.
9. Після верши ПІЧ воду точно можна набрати на прикордонній заставі "Богдан". Застава, ага :) З того місця де зроблено це фото зліва від дороги є хороший струмок, з холоднющою прозорою водою. Вода там не пересихає навіть у засушливі мясяці.
На заставі скоріш за все будуть прикордонники, які попросять показати перепустку. До речі за 5 днів нашого походу прикордонників ми зустрічали тричі. Раз дивились перепустку, інші рази просто спитали чи є у нас документи і дозвіл.
10. Лінію кордону майже в любому місці перейти досить просто - кілька зайвих кроків. Ми кілька разів перетинали кордон у дуже гарних мясцях, щоб сфотографувати Румунскі Карпати поближче. Але не заходили далі ніж за 50-100м від стовпчиків в глибину Румунської території.
11. Вказівні знаки відсутні майже на всьому шляху по Мармароському хребту, а там де вони нарешті з'являються потрібно мати на увазі, що вказаний час на подолання шляху був написаний мабудь для здорової коняки, а не людини, бо я не дуже уявляю як можна подолати 3 км гірської дороги з перепадами висот та важким рюкзаком за спиною всього лише за 45 хвилин.
Я згадую один випадок, коли на якомусь стовпчику було вказано, що до якоїсь там вершини (здається Васкул) залишилось 1,5км - 0 h 20 min шляху. Ага, якби не так. 1,5 км за 20 хвилин далеко не кожен пройде навіть по рівній асфальтованій дорозі з пустими руками. Ми почитали, посміялись, та й пішли далі. Потім трохи заблукали, знайшлися, знову йшли-йшли десь більше години і... побачили ще один стовпчик. До тієї самої гори залишалось вже лише 1 км - 0 h 15 min шляху. Тобто подорожуючим пропонувалось пробігти ті 0,5 км, на які ми потратили більше години, лише за 5 хвилин! Я реготала.
12. Порада 4. Вже на підході до г. Стіг біля самого її підніжжя є така приваблива полонина з ще більш привабливим знаком "Питна вода - 20 м".
Може у інші часи, чи інші пори року вода там і справді є, а у нашому випадку, в кінці липня там ледь животів якийсь струмочок с мутновато-грязною водою. Тобто на це місце краще не розраховувати.
13. Порада 5. Потрібно бути морально готовим, що підйом на вершину Чорна Гора (вона ж ПІЧ) зі сторони Мармароського хребта (тобто з півдня) буде таким.
14. А коли вже підійметесь на вершину ПІЧ, - будете мати змогу подякувати за це тому, хто на небі хоча б з цієї каплички. За те що достойно витримали увесь шлях і добрались сюди цілими і неушкодженими :)
Порада 6: Мобільний оператор Київстар. Особоливо добре ловить на хребті, на високих вершинах. Мобілки з іншими операторами можна сміливо лишати удома - вони ніде не ловлять сигнал.
15. Ну і насамкінець - сама основна порада: ні в якому разі не беріть з собою в похід вудочку, мисливську гвинтівку, або ж вашого Бобика/Шарика/Тузика. Бо товариство мисливців та рибалок м. Рахів попереджає!!! (Невже були прицеденти?!)
Такі знаки зустрічались як мінімум двічі на Мармаросах.
І просто побажання (не порада) від мене особисто - бережіть природу, не будьте свинями. Якщо ви вже прийшли у гори з якоюсь повною тарою (консерви, пляшки і тп), то не полінуйтесь забрати цю тару ВЖЕ ПУСТУ з собою, покидаючи такі гарні місця.
Хочеться сказати, що Мармароський масив поки що не настільки засмічений, в порівнянні з тим же Чорногірським. Тому і не дуже то й хотілось популяризувати це місце і давати хоч якісь поради.
Неприємно вразили просто купи сміття на підході до Вухатого Каменя з с. Дземброня. У такому гарному чарівному лісі на самому вході висить табличка "Бережіть природу, не викидайте сміття". І тут же, у трьох метрах від таблички величезна гора смяття!!! Якщо ви один з тих, кому важко нести пусту пластмасову пляшку, чи пакет, - то залишійтесь краще вдома. Дивіться гори по телевізору, не портіть своєї карми, бо воно до вас повернеться колись бумерангом.
16.
Кілька слів про фауну Мармароського масиву. Ведмедів та вовків не бачили, птахів у лісах там мало, ліси там дуже тихі, майже беззвучні, мені здається саме такі чарівні ліси були в казках братів Грімм.
З фауни найчастіше зустрічались ящірки. Зокрема ящірка живородна. Особливість цього виду є живородіння, що не характерне для родини Справжні ящірки. Зустрічається високо у горах на висоті 2500-3000 м. Парування починається у квітні. Вагітність триває 30 днів. У більшості районів самиця народжує 8-12 повністю сформованих молодих ящірок (у липні - серпні) довжиною 3-4 см.
17. Ось вам вагітна ящірка.
18. І ще одне фото, зняте на просторах села Дземброня під назвою "Влада завжди піклується про вас!" Не вірите? От вам доказ. Парковки для велосипедистів!
На велосипедах правда місцеве населення там чомусь не їздить, та й дороги там до цього не надихають. Власне дороги такі як на цьому фото, якщо це не основна траса посеред села.
На цьому все. Приємних подорожей!
Деталі подорожі:
День 1: Мармаросы. Дорога в горы
День 2: Мармаросы. Утро на полонине Лисичей
День 2: Піп-Іван Мармароський - найвища вершина масиву Мармароси
День 2: Мармаросы. На границе двух держав
День 3: Мармаросы. Гора Межипотоки
День 3: Мармаросы. По долинам и по взгорьям (Мика Маре, Щауль, Курбул, Стог)
День 3: Мармаросы. Закат возле горы Стог
День 4: Мармаросы. Радуль, Виход, Васкул и Поп Иван Черногорский
День 4: Мармаросы. Ночевка на горе Поп Иван Черногорский
День 5: Мармаросы. г. Поп Иван Чорногорский - г. Вухатый Камень (Смотрич), - с. Дземброня
Отже, кілька суб'єктивних порад, які на мою думку можуть стати у нагоді.
Крок 0.
Перш ніж вирушити у похід по Мармароському хребту прочитайте це керівництво, або будь-яке інше на згадану тему і дайте собі відповідь на питання: "А воно мені взагалі треба, той похід?" ;)
Крок 1.
Точно визначтесь з групою учасників заздалегідь, переконавшись у їхній витривалості, серйозності наміру, любов'ю до природи та... хорошою кармою. Щодо останньго у мене є теорія, що гори більш прихильні до хороших людей, а не тих хто йде туди побухати, покорити вершину, принести з собою і залишити сміття і таке інше. Як показує досвід таким групам частіше за інших не фартить з погодою, і замість карколомних пейзажів вони побачать хіба що хмари та туман.
Крок 2. (Досвідчені туристи можуть пропустити)
Переконайтесь у своїй власній витривалості. Якщо у вас немає зовсім ніякого досвіду походів у гори, то може варто розпочати з чогось іншого, окрім Мармарос. Ну хоча б з Боржави. Це буде корисно ще й тим, що ви зможете переконатись у доцільності вашого спорядження: побачити що було зайвим у рюкзаку, чи правильно ви розрахували запас їжі (щоб її вистачило на усі дні і не залишалось при цьому!), пересвідчитись що ваше взуття комфортне, не протікає, а штани чи мокра куртка швидко сохнуть після дощу і не добавляють зайвої ваги у вашому рюкзаку; спробувати поставити палатку та зварити кашу на газовому пальнику.
Є звичайно винятки з правил. Наприклад, та сама Лєнка була вперше у поході саме на Мармаросах, але вона була ще тим "челябинским суровым мужиком", що задовго до походу довів свою готовність. Хіба кожна туристка може похизуватись тим, що на 6-му місяці вагітності зійшла на г. Гемба (хребет Боржава) самостійно, без допомоги підйомнику? А той хто вважає себе героєм лишень за те, що "покорив Говерлу" з легким рюкзачком з сендвічами та водою, нехай згадає що Лєнка туди вийшла з 11місячною дитиною на руках, яка на той момент мала вагу десь під 10 кг. Весь підйом і спуск на Говерлу не зайняв у неї більше 5 годин.
Крок 3.
В Мармароси краще вирушати з картою та GPS навігатором. Там не буде табличок і вказівників, на відміну від Чорногорського хребта.
Карту Рахівського району (а саме така потрібна) можна купити в магазинах "Карти України", або ж на крайній випадок роздрукувати цю. Навіть маючи карту варто взяти і навігатор, на випадок низьких хмар чи туману, щоб бува не перетнути кордон випадково. Та і в густих лісах він теж може стати у нагоді.
Крок 4.
Так як маршрут проходить вздовж державного кордону, то потрібно заздалегідь (за кілька тижнів) отримати перепустку у прикордонників. Для цього потрібно:
- Роздрукувати заяву на ім'я командиру Мукачівського прикордонного загону с проханням надати дозвіл на знаходження групи туристів у прикордонній зоні Закарпатської області з....по... (вказати точні дати) за завданим маршрутом (вказати маршрут).
- Окремо роздрукувати детальну схему маршруту та список учасників з повиними паспортиними даними: ПІБ, Дата народження, № паспорту, коли і ким виданий, адреса проживання та телефон.
- Відіслати лист факсом (03131)2-12-61 або поштою (Мукачівський прикордонний загін, вул. Недецеї, 45, м. Мукачеве, Закарпатська обл., 89600)
- Зателефонувати за декілька днів та дізнатися, чи надали дозвіл і чи відправили в с. Ділове відповідне повідомлення про вашу групу.
Детально процедуру отримання дозволу та ім'я командира прикордонного загону можна знайти тут.
Крок 5.
Заздалегідь купити квитки на потяг та забронювати трансфер с Івано-Франківська. Як правило квитки у напрямку Карпат розкуповують швидко. Рекомендований поїзд з Києва на Івано-Франківськ: туди - 43К 18:49 - 05:45, назад 43Л 21:55 - 08:46
З Ів.-Франківсяка можна до с. Ділового доїхати на таксі, або двома автобусами з пересадкою у Рахові. Автобус до Рахова їде близько 4.5 годин, там пересадка на автобус м. Рахів - с. Ділове. Таким чином майже пів дня губиться на добирання до початкової точки, а потім доводиться брати таксі вже у гори, до пол. Лисича, щоб встигнути до темряви. Цей варіант теж виснажує, але так ви стаєте туристами-матрасниками, які скористались допомогою авто, щоб добратись на полонину на висоту 1500м.
Варіант 2 - з таксі з Франківська до Ділового у фінансовому аспекті буде приблизно стільки ж коштувати, але, ви вже у 10й ранку будете на старті. Так ми наприклад встигли на таксі 1) заїхати у Рахів і відмітитись у рятувальників (про всяк випадок), 2) звідти доїхати до Ділового до 10 години ранку.
Крок 6. Отримання перепустки.
Всі учасники походу повинні мати при собі паспорти. Їх керівник групи повинен пред'явити прикордонникам, отримуючи дозвіл/пропуск на подальше пересування.
У випадку з рятувальниками потрібно точно знати маршрут і місця стоянок.
В обох випадках (і рятувальники, і прикордонники) дадуть номери телефону для звязку, на які потрібно щовечора відсилати смс повідомлення з місцем знаходження групи. Останні повідомлення надіслати в кінцевій точці маршруту, типу: "Всі цілі і здорові, закінчили маршрут у с. Дземброня".
Порада 1. Питна вода на пол. Лисича.
Питну воду можна знайти в районі цих двух колиб. І хоч виглядяють вони досить мальовничо здалеку, це звичайно не є варіантом для ночівлі, - краще розбити палатку тут же, поряд - там досить непогана рівна місцина без бугрів та схилів. Правда у суху погоду влітку води може бути досить мало, і вона буде не досить чистою.
Порада 2. Місце для ночівлі.
Заночувати краще у цій хатинці на узліссі. Хатинка хоч і виглядає мальовничо здалеку, зблизька задовольнить не кожного. Я наприклад так і не наважилась у ній заночувати, воліючи спати у палатці біля неї. Чому? Наступне фото може дати відповідь - для мене там недостатньо охайно.
Але що приємно вразило, що у ній був і запас дров і деякий запас їжі для подорожуючих, чи тих кто заблукав у негоду. Потрапивши у цю хатинку - ви точно не помрете від спраги, голоду чи холоду. Там є навіть піч, де можна розпалити вогонь і зварити гарячого чаю, та зігрітись у мороз.
Якби була зима, то я би мабудь не була такою вередливою, а заночувалаб у хатинці на дерев'яних полицях. А так... слухала як вітер гуляї десь у верхів'ї ялинок.
3. Хатинка зсередини:
4. Піднімаючись на вершину г. Піп Іван Мармароський від її підніжжя можна побачити такий знак. Ділянка таки дійсно небезпечна, особливо взимку - є куди падати і як мінімум калічитись. Але в хорошу суху погоду вона просто досить крута з обривами вздовж стежки, але не така вже й небезпечна.
5. З того місця, що вже не є небезпечним стежка на гору вигляда ось так.
6. Після вершини ПІМ стежка й далі йде по самому хребту вздовж обривів та кордону, повз прикордонні стовбчики.
7. Доречі про стовбчики і цю картину. Порада 3. Її варто запам'ятати. Тут хребет повертає вправо, майже під 90 градусів. Це вже Румунія. І ті хатки, чий дах блищить на сонці, - то вже Румунскькі садиби.
8. Кордон йде вздовж цієї стежки круто вниз, і виходить на одну з тих доріг, що видніються внизу. Прикордонні стовби будуть справа від дороги.
9. Після верши ПІЧ воду точно можна набрати на прикордонній заставі "Богдан". Застава, ага :) З того місця де зроблено це фото зліва від дороги є хороший струмок, з холоднющою прозорою водою. Вода там не пересихає навіть у засушливі мясяці.
На заставі скоріш за все будуть прикордонники, які попросять показати перепустку. До речі за 5 днів нашого походу прикордонників ми зустрічали тричі. Раз дивились перепустку, інші рази просто спитали чи є у нас документи і дозвіл.
10. Лінію кордону майже в любому місці перейти досить просто - кілька зайвих кроків. Ми кілька разів перетинали кордон у дуже гарних мясцях, щоб сфотографувати Румунскі Карпати поближче. Але не заходили далі ніж за 50-100м від стовпчиків в глибину Румунської території.
11. Вказівні знаки відсутні майже на всьому шляху по Мармароському хребту, а там де вони нарешті з'являються потрібно мати на увазі, що вказаний час на подолання шляху був написаний мабудь для здорової коняки, а не людини, бо я не дуже уявляю як можна подолати 3 км гірської дороги з перепадами висот та важким рюкзаком за спиною всього лише за 45 хвилин.
Я згадую один випадок, коли на якомусь стовпчику було вказано, що до якоїсь там вершини (здається Васкул) залишилось 1,5км - 0 h 20 min шляху. Ага, якби не так. 1,5 км за 20 хвилин далеко не кожен пройде навіть по рівній асфальтованій дорозі з пустими руками. Ми почитали, посміялись, та й пішли далі. Потім трохи заблукали, знайшлися, знову йшли-йшли десь більше години і... побачили ще один стовпчик. До тієї самої гори залишалось вже лише 1 км - 0 h 15 min шляху. Тобто подорожуючим пропонувалось пробігти ті 0,5 км, на які ми потратили більше години, лише за 5 хвилин! Я реготала.
12. Порада 4. Вже на підході до г. Стіг біля самого її підніжжя є така приваблива полонина з ще більш привабливим знаком "Питна вода - 20 м".
Може у інші часи, чи інші пори року вода там і справді є, а у нашому випадку, в кінці липня там ледь животів якийсь струмочок с мутновато-грязною водою. Тобто на це місце краще не розраховувати.
13. Порада 5. Потрібно бути морально готовим, що підйом на вершину Чорна Гора (вона ж ПІЧ) зі сторони Мармароського хребта (тобто з півдня) буде таким.
14. А коли вже підійметесь на вершину ПІЧ, - будете мати змогу подякувати за це тому, хто на небі хоча б з цієї каплички. За те що достойно витримали увесь шлях і добрались сюди цілими і неушкодженими :)
Порада 6: Мобільний оператор Київстар. Особоливо добре ловить на хребті, на високих вершинах. Мобілки з іншими операторами можна сміливо лишати удома - вони ніде не ловлять сигнал.
15. Ну і насамкінець - сама основна порада: ні в якому разі не беріть з собою в похід вудочку, мисливську гвинтівку, або ж вашого Бобика/Шарика/Тузика. Бо товариство мисливців та рибалок м. Рахів попереджає!!! (Невже були прицеденти?!)
Такі знаки зустрічались як мінімум двічі на Мармаросах.
І просто побажання (не порада) від мене особисто - бережіть природу, не будьте свинями. Якщо ви вже прийшли у гори з якоюсь повною тарою (консерви, пляшки і тп), то не полінуйтесь забрати цю тару ВЖЕ ПУСТУ з собою, покидаючи такі гарні місця.
Хочеться сказати, що Мармароський масив поки що не настільки засмічений, в порівнянні з тим же Чорногірським. Тому і не дуже то й хотілось популяризувати це місце і давати хоч якісь поради.
Неприємно вразили просто купи сміття на підході до Вухатого Каменя з с. Дземброня. У такому гарному чарівному лісі на самому вході висить табличка "Бережіть природу, не викидайте сміття". І тут же, у трьох метрах від таблички величезна гора смяття!!! Якщо ви один з тих, кому важко нести пусту пластмасову пляшку, чи пакет, - то залишійтесь краще вдома. Дивіться гори по телевізору, не портіть своєї карми, бо воно до вас повернеться колись бумерангом.
16.
Кілька слів про фауну Мармароського масиву. Ведмедів та вовків не бачили, птахів у лісах там мало, ліси там дуже тихі, майже беззвучні, мені здається саме такі чарівні ліси були в казках братів Грімм.
З фауни найчастіше зустрічались ящірки. Зокрема ящірка живородна. Особливість цього виду є живородіння, що не характерне для родини Справжні ящірки. Зустрічається високо у горах на висоті 2500-3000 м. Парування починається у квітні. Вагітність триває 30 днів. У більшості районів самиця народжує 8-12 повністю сформованих молодих ящірок (у липні - серпні) довжиною 3-4 см.
17. Ось вам вагітна ящірка.
18. І ще одне фото, зняте на просторах села Дземброня під назвою "Влада завжди піклується про вас!" Не вірите? От вам доказ. Парковки для велосипедистів!
На велосипедах правда місцеве населення там чомусь не їздить, та й дороги там до цього не надихають. Власне дороги такі як на цьому фото, якщо це не основна траса посеред села.
На цьому все. Приємних подорожей!
Деталі подорожі:
День 1: Мармаросы. Дорога в горы
День 2: Мармаросы. Утро на полонине Лисичей
День 2: Піп-Іван Мармароський - найвища вершина масиву Мармароси
День 2: Мармаросы. На границе двух держав
День 3: Мармаросы. Гора Межипотоки
День 3: Мармаросы. По долинам и по взгорьям (Мика Маре, Щауль, Курбул, Стог)
День 3: Мармаросы. Закат возле горы Стог
День 4: Мармаросы. Радуль, Виход, Васкул и Поп Иван Черногорский
День 4: Мармаросы. Ночевка на горе Поп Иван Черногорский
День 5: Мармаросы. г. Поп Иван Чорногорский - г. Вухатый Камень (Смотрич), - с. Дземброня